Робиться це під сурдинку начебто створення нового правоохоронного органу – Державного бюро розслідувань, яке насправді перебуває у замороженому стані, і там не призначено жодного працівника, окрім голови та двох заступників.
Читайте также: Сірий кардинал української політики: як наші гроші йдуть у кишеню путінському куму Медвечуку
Щойно Луценко став Генпрокурором, у нього з першого дня не склалися відносини з Департаментом спеціальних розслідувань Генпрокуратури, який веде справи Майдану, а також високопосадових корупціонерів минулої влади. День за днем, він передавав справи щодо найбільш гучних прізвищ в інші підрозділи, та дорікав у повільному розслідуванні, не заслуховуючи справ.
Зараз – новий виток протистояння. Луценко зажадав створити в прокуратурі окремий Департамент процесуального керівництва, а це означає ліквідацію департаменту Горбатюка в нинішньому вигляді. Це, в свою чергу, несе загрозу розслідуванням усіх злочинів Майдану та відносно грошових мішків Януковича. Але такі ризики не зупинили Луценка, а можливо, навіть, підбадьорили.
Уже в червні цього року він почав проводити наради на тему реорганізації, яка має розшматувати департамент Горбатюка по двох різних підрозділах прокуратури. У своїх коментарях в інтернеті сам Луценко та його прес-секретар підтвердили намір ухвалити таке рішення.
Керівник Департаменту спеціальних розслідувань Сергій Горбатюк
Чому ж Генпрокурор зі своєю свитою, вже не ховаючись, прагнуть розправитися над департаментом Горбатюка? За вивіскою начебто виконання закону, вони хочуть прибрати людей, які перешкоджали Луценку брутально втручатися в розслідування проваджень з метою або власного збагачення, або отримання піар-дивідендів. Але, задовольняючи особисті примхи шляхом ліквідації департаменту в справах Майдану, Луценко може загальмувати на місяці, якщо не роки всі розслідування цих злочинів.
Будь-яка реорганізація призводить до тривалої паузи в проведенні слідчих дій. Більше того, слідчі та прокурори виводяться за штат і відповідно не мають повноважень здійснювати процесуальні дії. Але навіть не це проблема – саме через реорганізацію зазвичай позбуваються неугодних. І вже нове керівництво, порадившись з Луценком, буде вирішувати кому погоджувати рапорт для роботи над справами Майдану, а кого за скороченням штатів прибрати.
Станом на зараз є багато слідчих і прокурорів, котрі перебувають у конфліктах із Луценком та його заступниками і навіть вдавалися до нечуваних за старими часами демаршів: як працівники прокуратури, писали скарги на незаконні рішення Луценка і його друзів. Реалії невтішні – керівництво Генпрокуратури втручалося та продовжує втручається у розслідування гучних кримінальних проваджень на боці фігурантів-корупціонерів. Наприклад, цілеспрямовано розвалюють справу щодо керівництва Апеляційного суду Черкаської області, де суддя-викривач задокументував тиск начальників на нього з боку.
Колишній міністр юстиції Олена Лукаш
Інша резонансна історія з життя генпрокуратури Луценка – це саботаж розслідування, яке проводить департамент Горбатюка, щодо колишнього міністра юстиції Олени Лукаш. З лютого 2017 року – тобто півтора року! – не підписується змінене повідомлення їй про підозру. Більш того, виносяться незаконні постанови про передачу до іншого підрозділу. У справі щодо вбивств правоохоронців на Майдані відбувається незаконна зміна прокурорів і наступна зміна підозри і запобіжного заходу.
Але те, що сталося зараз – це квіточки, порівняно з атакою, яку влаштував Луценко, коли забрав у департаменту Горбатюка 12 найгучніших кримінальних проваджень: за підозрою Клименка, Злочевського, Захарченка, Януковича, про вишки Бойка, за підозрою голови Апеляційного суду тощо.
Вони були передані в інші підрозділи і в результаті або фігуранти вийшли сухими з води, як Злочевський або Бойко, або справа перетворилася на гучний маскарад з перевезенням підозрюваних гвинтокрилами. Так, як влаштував зі справою Клименка військовий прокурор Матіос, якому доручили розслідувати непрофільне провадження.
Або свіжий приклад – коли заступники Луценка таємно відвідували в Ізраїлі колишнього міністра енергетики в останньому уряді Януковича Едуарда Ставицького та вели з ним позапроцесуальні переговори сумнівного змісту. На словах, начебто про угоду зі слідством. Але при цьому не отримавши дозволу на такі дії від ізраїльської влади.
Читайте также: Загроза для незалежності НАБУ: чому Павла Жебрівського призначили третім аудитором
Всі дії керівництва Генпрокуратури вказують на відсутність у них будь-якого бажання допомагати прокурорам та слідчим в розслідуванні справ щодо попередньої влади. Навпаки, це схоже на банальний базар, коли найбільш грошовиті спільники Януковича банально купляють свободу. Лише суспільним розголосом та тиском громадян ми можемо зламати такий сценарій, а через усунення нині панівних корупціонерів на наступних виборах – відновити справедливість в Україні.