Цим подіям рівно тридцять п'ять років

Мітинги 17 грудня 1986-го стали не просто першими непідконтрольними владі масовими акціями у радянській імперії.

Читайте також Масові протести в Казахстані можуть зіграти на руку Москві

Саме їх історики вважають початком її кінця. Адже хоча тоді було засуджено до ста "заколотників", більшість з 8 тисяч затриманих влада була змушена просто відпустити. А багато кого й не змогли затримати фізично.

Це разюче контрастувало із тодішнім міфом про всемогутність КДБ та "партійного й силового апарату".

Справжню слабкість "непереможного ведмедя" тоді запам'ятали усі хто хотів це зробити – від Батумі до Таллінну.

Цікаво, що незмінний керманич Назарбаєв, як етнічний казах став у руля республіки саме через ті мітинги, учасників яких, він, звісно в якості комуністичного босса "другої черги" закликав "припинити безлади".

Алма-Ата-1986 / Скриншот

Ювілей Желтоксану

Наразі, вочевидь в рамках народних святкувань ювілею початку національно-визвольної боротьби казахського народу, у Алматі запроваджено надзвичайний стан і це з позиції тамтешньої влади логічно.

Бо у 1986 році придушити спротив змогло швидкоруч зібране угрупування в 50 тисяч осіб, а у нинішнього Казахстану, в 2022 році весь "списковий склад" армії та поліції це 150 тисяч осіб, та й наразі протести мають не лише "столичний", але й регіональний вимір.

Придушення протестів робить політичну ситуацію в Казахстані патовою – кризу неможливо вирішити через конкурентні вибори, адже їх там просто нема з ким організувати. Але водночас придушення протесту в кланово-родовому суспільстві кризу не вирішує, а робить хронічною.

Астана не може зробити те, що робить Лукашенка, фізично винищуючи активний прошарок населення при мовчазній згоді маси. Бо казахська народна маса намертво пов'язана з активом суспільства патріархальними зв'язками усіх трьох жузів, включаючи кровну помсту.

Пам'ятник героям національно-визвольної боротьби казахів / Вікіпедія

Крім того, у такого роду протестів нема лідерів тому домовлятися Астані наразі немає з ким.

Поразка Росії

У історії добре відчуття гумору, адже Росія задля війн на Кавказі, а потім в рамках агресії в Україні, ще задовго до нинішньої ескалації напруженості два десятиріччя перекидала на захід усі боєздатні частини та з'єднання Сибіру та Поволжя, а наразі, здається, виміла звідти на захід узагалі все, що може рухатися і стріляти.

До теми Чому вчать події у Казахстані диктаторів Росії та Білорусі

Тому фактично наразі між тиловими порядками окупаційних військ РФ під Ростовом та бурхливими казахськими містами до двох тисяч кілометрів, але це насамперед – пустота із намальованим на карті державним кордоном та Волгою десь посередині.

Алмати-2022 / Getty Images

Звісно, будь-які безпекові чи мілітарні ризики для РФ наразі суто гіпотетичні, але тепер вони, нарешті для України, є та РФ буде очевидно змушена їх опрацьовувати.

При цьому введення "братньої допомоги" у 18-мільйонну країну буде для Росії самогубчим кроком – її буде важко сховати, дуже важко розсередити на 5000 кілометрів та неможливо врятувати від казахського народу.

А тому у Казахстану попереду дійсно величне майбутнє. Колись його влада буде так саме ставити монументи нинішнім протестувальникам, як це зробив Назарбаєв для героїв Желтоксану.

Протести в Казахстані – що відомо: дивіться відео