Думаю, що не будуть.
По-перше, ми не маємо доказів того, що крива епідемії іде на спад. Статистика показує, що, можливо, Україна пройшла пік спалаху або знаходиться на піку. Але поки ми не побачимо впевненої тенденції до зниження нових випадків – ми цього не знаємо.
Читайте також: В Україні продовжили карантин до 11 травня
По-друге, щойно пройшла Пасха, під час якої за даними МВС 130 тисяч людей побувало у церквах. Ефект цього на епідемію ми будемо знати не раніше ніж за два тижні. А попереду ще – "гробки" та "майські".
По-третє, і це головне – Україна не готова до більш м'якого режиму обмежень.
Місяць, який уряд (за рахунок "спалювання" доходів бізнесу та людей) отримав на підготовку системи, було витрачено, щоб практично дійти до того рівня, який мав би бути якраз місяць тому – до початку епідемії.
Хоча епідемія розвивається за стриманим сценарієм, не можна сказати що система охорони здоров'я контролює поширення. А без цього послабляти карантин не можна.
Тестування, відстеження та ізоляція досі не є пріоритетом і далекі від рівня, який дозволяє контролювати ситуацію. Ми почали стабільно проводити близько чотирьох тисяч тестів на день. Всього провели 50 тисяч тестів ПЛР. Це краще, ніж нічого. Але не розумію спроб подавати це як здобуток. Це один з найнижчих показників у Європі. Наприклад, Польща, яка має таке ж населення, провела вже 214 тисяч тестів (там 9 тисяч виявлених випадків). Німеччина – 1,7 мільони тестів (космос).
Але навіть не це проблема. Навіть ці чотири тисячі тестів у день Україна проводить скоріше для звітування, а не для активного контролю над епідемією. Адже тестування не веде до активного виявлення контактів та ізоляції.
Порівняємо знову з Польщею. В Україні на амбулаторному лікуванні (самоізоляції) знаходиться близько 4 000 людей. У Польщі на обсервації – 17 000 осіб, на самоізоляції – 111 000 осіб.
Система лікарень також неготова до нового піку захворюваності, який може виникнути після послаблення карантину. Наразі лікарні з великим напруженням, але витримують пологу криву, яку Україна має завдяки ранньому жорсткому карантину. Але система не витримає навіть найменшого піку на цій кривій.
За останній місяць було визначено спеціальні лікарні для лікування COVID-19. Так рекомендує робити ВООЗ – щоб пацієнтів везли у лікарні з налагодженим доступом до кисню, великою кількістю ліжок інтенсивної терапії, апаратів ШВЛ, фаховими анестезіологами, наявними засобами індивідуального захисту та відпрацьованими процесами при піковому навантаженні.
Але в практиці переважна більшість пацієнтів лежить у закладах з одним або кількома апаратами. Кілька додаткових хворих – і такі заклади "захлинуться".
В реальності COVID-заклади – це лише половина від усіх місць, куди реально везуть і кладуть хворих. Тому, якщо сказати більш грубо – хворих везуть аби куди, без чіткої системи.
Тому захворіла така велика кількість медиків і спалахи виникають у лікарнях (як у Монастириському районі Тернопільської області.
При такій ситуації не можна говорити про ще один критерій готовності – належний захист медиків. Я говорю не стільки про засоби захисту, як про протоколи інфекційного контролю та чітко визначені потоки хворих.
Усе це змушує мене думати, що карантин і надалі залишається єдиним інструментом, який має уряд для контролю поширення COVID-19.
І оскільки інших поки що не створено, то застосують знову його.