Я бачу, що цей солдат за власний кошт ремонтує взуття, бо ж воно зноситься раніше, ніж є надія отримати нове. Але він того не афішує, бо ж це наче його взуття, йому треба…

Він за нормою харчування отримує два яйця на тиждень і то, якщо їх не зіпсують кухарі, яким байдуже до того, чи смачно цьому солдатові.

Він служив у зоні АТО, відправився одним із перших на Схід. Тоді, коли ще не було зрозуміло, з ким ми маємо справу. Коли перші волонтери здобували для таких як він лише спальники і мови про техніку, без якої воїни були буквально сліпими, не йшло… Коли місцеві кидались під бронемашини і обзивали, коли командування здавало за гроші власні позиції… А тепер звичайний солдат-контрактник не може отримати довідку учасника АТО, бо та припадає пилом у канцеляріях, аби тільки відтягти ще на місяць отримання ним тих мізерних пільг, які може дозволити собі держава…

Цього солдата кинули в бій, не пообіцявши нічого – ні лікування в разі травм, ні гідних компенсацій родині за його життя, покладене за Країну. Але він намагається про це не думати, у нього є бойове завдання і він думає про нього. Не знаю, чи легко думати про завдання, коли ти не маєш жодних гарантій для себе чи близьких, що твоя жертва, якою б вона не була, буде помічена. "Якщо не я – то хто?" – мотивує він себе.

Цього солдата вдягають, підбадьорюють і в разі чого лікують волонтери – він соромиться просити сам, він відчуває себе винним тим, хто йому допомагає, хоча до кінця не зрозуміло, хто ж кому більше допоміг…

На його здоров’ї економлять. Тест крові перед відправкою в зону АТО коштує рівно у 100 разів менше, ніж річний курс лікування від гепатиту С, який передається через кров. Якби кожному бійцеві робили такий тест, то після служб не довелось би лікувати десятки військових, які були поранені чи носили поранених і вбитих і через такі кров’яні контакти здобули цей діагноз.

Лікують його бездумно. З тими ж гепатитами бореться кілька видів ліків. Є більш ефективні, про їхню якість говорять фармацевти й лікарі, та менш ефективні, які не дають гарантій одужання. Держава забезпечує військових другим, неефективним видом ліків при тому, що і перші, і другі мають однакову ціну.

Ось так я бачу українського солдата… Сором’язливого і недооціненого усіма нами. І таких солдатів сотні, тисячі! Ми звикли, що війна – це узагальнення у картах, статистиках і брифінгах Лисенко. Але війна – це кожна окрема історія, кожен окремий випадок, кожна окрема доля, яку можна доламати, або зростити наново. І тільки на людей доброї волі надія.

P.S. Львівському десантнику з 80-ї бригади необхідна ваша допомога. На нього чекає 12 місяців лікування від Гепатиту С, препарати на перші 2 місяці уже придбані, кожен наступний місяць коштує 17 тисяч гривень. Після усіх аналізів та консультацій із лікарем, 16 квітня було розпочато курс лікування.

Проців Сергій Васильович
Картка ПриватБанк 5168757224970758