Для встановлення всіх обставин слідчі опрацювали великий масив матеріалів, провели десятки експертиз, опитали багатьох свідків і потерпілих, розповіли в СБУ.
Варто знати Кістки вирізали, тіло пошматували: бойовики по-звірячому знущались з тіла медика Іліна (18+)
Що відбулося 23 липня 2014 року
Напередодні бойовики після запеклих боїв втекли з Лисичанська. Вже 23 липня в місто входили Збройні сили України. Втім, як з'ясувалося, там залишилася ще невелика група російських найманців.
Останні, прикриваючись мирними мешканцями, влаштували засідку й почали обстріл українських військових. Внаслідок підступного обстрілу загинули 4 українських бійців.
З групи російських найманців теж були втрати. Натомість ті бойовики, які вціліли, згодом теж втекли з Лисичанська. 24 липня місто було повністю звільнене.
Хто з бойовиків причетний до провокації:
- росіянин з позивним "Волк" – мешканець Електрогорська Московської області, бойовик угруповання "Сибиряки;
- росіянин з позивним "Ведун" – мешканець Електрогорська Московської області, бойовик угруповання "Сибиряки;
- троє місцевих мешканців – мешканці Лисичанська й Щастя, усі проходили військову підготовку на полігонах у Ростовській області.
Хто з українських воїнів загинув у тій битві:
- Василь Спасьонов – підполковник ЗСУ, служив у 51 ОМБр, один з командирів операції зі звільнення Лисичанська, народився у Сумській області, на момент загибелі мав 39 років.
- Олександр Радієвський – полковник (посмертно генерал-майор) Нацгвардії, був командиром 21 ОБрОГП, родом з Кривого Рогу, на момент загибелі йому було 44 роки.
- Павло Сніцар – підполковник (посмертно полковник) Нацгвардії, командир Кіровоградського стрілецького батальйону 21 ОБрОГП, родом з Кіровоградської області, загинув у 38 років.
- Ігор Коцяр – солдат строкової служби 21 ОБрОГП, стрілок, родом з Кривого Рогу, загинув всього у 20 років.
Сніцар, Радієвський, Спасьонов і Коцяр (зліва на право) / колаж 24 каналу
