Країна в заручниках у Яценюка

Прем’єр-міністр не може скласти собі ціни та шантажує виходом із коаліції у разі його відставки. Не надто відповідальна позиція. Більше того, це не рівень поведінки політика національного масштабу.

Яценюк думає виключно про своє крісло та фінансові потоки. Державництва та патріотизму у його діях не спостерігається. Виключно шантаж та бажання отримувати профіти від перебування на посаді очільника Уряду.

Ідеї залишитись в коаліції заради виходу із кризи Арсеній Петрович не розглядає. Хоча для більшості населення це було б більш ніж логічно. Покерував два роки, дай і іншим можливість, коаліція це ж командне утворення. Але ні, це саме той випадок, коли без Арсенія Петровича хоч повінь, чи пожежа, його в такому випадку держава не хвилює. Патріотизм та звитяга працюють тільки на найвищій посаді, у разі відставки Яценюк назве себе "громадянином світу" та шукатиме високих посад у міжнародних структурах типу МВФ та Групі Світового банку.

Для того, щоб залишитись у чинному кріслі та управлінні фінпотоками, Арсеній Петрович готовий використовувати як і піар акції (як то було із Барною), так і ситуативні скандали – як то із Айварасом Абромавичусом.

Міф Яценюка – він незамінний – без нього нас всіх чекає тотальна політична, економічна криза та відсутність підтримки заходу. Нічого не нагадує? А як Вам аналогія: Росія без Путіна розсиплеться. Із росіян ми кепкуємо, що це обмеженість поглядів та короткозорість, що Кремль ними маніпулює.

Хоча в той же час, серйозно думаємо що в нас все інакше. Смішно... Нами теж маніпулюють, а ми мовчимо і нічого не робимо. Хоча всі розуміють, що такою ситуацію залишати не можна.

Потрібні кардинальні зміни. І в першу чергу не в прізвищах, а в політичній системі – слід знищити "телефонне право" та "кулуарне управління" країною. Часи кононенків, мартиненків та сашянуковичів – минув. Це розуміє населення, але ще не зрозуміли самі політики.

Президенту конче потрібні дострокові вибори

Не секрет, що Петро Олексійович уже активно думає про другий термін на чинній посаді. А для переобрання потрібен надійний Парламент, який і стане базою його підтримки. Дане скликання 100% не годиться.

Робити перевибори на 4-ий чи 5-ий рік Президентства уже невигідно. Адже рейтинг Порошенка невблаганно падає. Із 2014 по 2016 роки він скоротився вдвічі і точно так же падає вниз. За данними соціологічної групи "Рейтинг" наш Гарант зараз має 22% довіри громадян, і цифра невблаганно скорочується. Причин змінити негативний тренд – немає. Проектів, які б змінили ситуацію – теж.

Тому найкращий час, щоб переформатувати Верховну Раду під Президентську більшість – зараз. А точніше осінь 2016 року. Практично, екватор президентства, час міняти коней на переправі.

Що є в арсеналі у Порошенка?

БПП – яка може отримати до 20%

Наш край – яка технічно, але заведе під мінімальні 5%

Умовний Блок Саакашвілі, який зможе взяти від 10 до 15%

Та пул лояльних мажоритарників, які можуть скористатися адмінресурсом ще сильного і рейтингового Президента. Чого може не бути через рік, а тим більше за два.

Дана електоральна армада допоможе Порошенку отримати більш лояльного Прем’єра та політичну базу для перевиборів. Тому всі заяви про небажання дострокових виборів слід сприймати не більше як гру на публіку та небажання нести політичну відповідальність перед електоратом.

Президент як і завжди, хоче залишатись в позиції над сутичкою, надто вже сильно йому подобається ця "кучмівська комбінація". І в той же час, не нести жодної відповідальності за негатив, а виключно насолоджуватись лаврами мудрого арбітра.

Несамостійність спікера – вбиває самостійність Парламенту

Безпорадність та неефективність Парламенту продиктована хаотичністю прийняття рішень, дезорганізованістю, завищеними політичними амбіціями багатьох депутатів та несамостійністю його очільника.

Парламент чи не вперше почав проявляти свою самостійну колективну політичну позицію, коли всі заговорили про перевибори. До цього всі користувались виключно приватними та корпоративними інтересами, обслуговуванням партійних босів. Але аж ніяк не державними чи парламентськими.

Парламент не є джерелом реальної політичної влади, а швидше бекграундом для перших осіб. Яким вони періодично міряються, мотивуючи ті, чи інші амбіції.

Висновки

Усе вище сказане яскраво демонструє ситуацію в якій знаходиться владна верхівка, їх інтереси та мотивації. Показує, в якій атмосфері будуть прийматися найважливіші державні рішення. Як особистий інтерес переважає над державним, а інколи, як за рахунок державного намагаються наситити особистий.

Наразі остаточного рішення щодо Кабміну та виборів до ВР не прийнято!

Йде процес перемовин та пошук шляхів виходу із політичної кризи. Переговірники бігають по кабінетах, влаштовують таємні та неофіційні зустрічі, перебирають прізвища потенційних міністрів, відлагоджують сфери економічного впливу, вивчають соціологію та думають, що робити із Яценюком та західними партнерами. Усе в кращих традиціях української "кулуарщини".

Процес триває і знаходиться у дуже гарячій фазі. Результати мають бути відомі вже у найближчий час, можливо навіть до кінця тижня. А може і того раніше.