Що означають результати виборів до ОТГ для України?

Існує два різних підрахунки до офіційного оголошення результатів і, судячи з них, складається враження, що вибори відбулись не в одній і тій самій країні. Адже за даними "Батьківщини", вони є однозначним лідером і фаворитом, а БПП, звісно, запевняють, що це все неправда, і вони є єдиним тотальним переможцем. Кожен відстоює власний інтерес.

Читайте також: У поліції розповіли скільки правопорушень сталося на виборах в ОТГ

Секрет таких маніпуляцій

Кожна з партій плюсує на свій рахунок самовисуванців. І виходить наступна річ: політики, які йдуть на вибори до ОТГ, а дуже часто це місцеві лідери, лідери громад, заручаються підтримкою обох партій, обіцяють лояльність і одному штабу, й іншому. Інколи навіть доходить до того, що вони обіцяють 3-4 партіям одночасно.

Мотивація місцевих еліт зрозуміла: таким чином вони намагаються застрахувати себе, щоб їм не заважали в ході виборчої кампанії. Хоча насправді ніякої реальної підтримки вони не отримують, а ті агітаційні матеріали, які їм може надати Київ у вигляді газет, роздруківок, листівок і так далі, вони не використовують. Але оце убезпечення, гарантії, що їм не заважатимуть, дає змогу більш-менш нормально провести вибори. Плюс – відсутність конкурентів на твоїй території.

Водночас з Києва цю ситуацію бачать дещо інакше. Кандидат, навіть самовисуванець, в першу чергу це - лояльна до них людина, яка буде виконувати їхню політику на місцях, що насправді не завжди відповідає дійсності. Тому що зазвичай ці люди можуть змінювати свою позицію в залежності від того, якою буде насправді політична коньюктура всередині країни.

Наприклад, зараз більшість із самовисуванців перейде в БПП. Недивно, адже це провладна партія, сильна вертикаль і вони будуть служити їй. Але в період президентських виборів може статися "перетік" – якщо рейтинг опозиції буде вищим, місцеві політики перейдуть у "Батьківщину".

Суперечка двох найбільших парламентських партій вмотивована, але несправедлива, тому що рахувати треба виключно по тому, хто від кого висувався. А рахувати на свою користь, мовляв, вони йдуть від нас, – це брехня, фальш і маніпуляція. І хто б це не казав – "Батьківщина" чи БПП – що їхні кандидати самовисуванці, так не буває. Якщо це ваш кандидат, він йде виключно від вашої партії. Він носій вашого партійного квитка, ваших цінностей, вашої політики. А якщо людина перед тим змінила 5-6 партій і зараз ще 4-м пообіцяла, питання: чи можна робити ставку на місцях на таких політиків. Друге питання: чий він? Або навпаки, якщо він не йде від вашого партійного бренду тк як бренд в регіоні не популярний, то чи буде цей політик Вашим?

Тим не менш українські реалії дозволяють це робити і це практикується, і постійні скандали – яскраве тому підтвердження.

Парламентські партії VS не парламентські

Парламентські партії на виборах мають свої певні переваги, тому що вони можуть використовувати певний адміністративний ресурс.

Наприклад, політичні партії, що є в Парламенті, можуть використовувати, якщо навіть не у виборчій кампанії, то як мінімум у підготовці своєї партії, посиленні своїх представництв на місцях, кошти, які виділяються для парламентських партій, згідно закону.

Позапарламентські партії такої можливості не мають. До таких можна віднести Аграрну Партію, "Громадянську позицію", "Наш Край", "За конкретні справи" – останні дві правда, напевно в меншій мірі, так як НК – асоціюється із банковою і може використовувати адмінресурс чи не в найбільшій мірі, а ЗКС може вільно користовувати ресурсом мера Одеси. Тим не менше, перші дві партії, які не мають адміністративного ресурсу, і які свій результат здобували за рахунок своїх сил, своїх місцевих партійних структур та лідерів на місцях.

Читайте також: "Треба тікати" vs "треба змінювати": Україна еволюціонує знизу

Парламентські партії перебувають у кращих позиціях і з точки зору відбору кандидатів, тому що всі хочуть бути у списках від парламентських фракцій, адже і фінанси збирати краще, і певний адміністративний ресурс в класичному його значенні теж використовується в більшій мірі, в меншій мірі – у опозиційних.

Чи можуть бути вибори до ОТГ проекцією рейтингу до президентських?

Наприклад, соціологія дає Анатолію Гриценкові 10% на президентських виборах, а вибори до ОТГ – всього 1,1% за кількістю обраних представників. Опоблок: 7-9 % дають Бойку як кандидату в Президенти, а вибори до ОТГ – всього 2,7%.

З іншого боку, існують і ситуації навпаки – Аграрна партія на виборах до ОТГ займає вкотре третє місце, набравши 13%, одразу за двома парламентськими мега партіями, а на центральному рівні її та лідера Віталія Скоцика взагалі не хочуть включати у соціологію. А комік Володимир Зеленський, який не має реальної підтримки на місцях, а тільки медійну впізнаваність, яка асоціюється із політикою тільки завдяки серіалу, включається до президентського списку.

Тому наразі це досить масштабне питання: боротьби соціології і проекції місцевих виборів на президентські: одні кажуть, що треба враховувати ці результаті, інші – навпаки. Насправді ж треба вираховувати за кількістю людей, які підтримують ту чи іншу кандидатуру. Не змішуючи і не маніпулюючи методологіями підрахунків.

Тому з одного боку потрібно розділяти рівень виборів і ці дискусії, з іншого – рейтинги президентські наповнювати реальними політичним смислами, справами і підтримкою, бо дуже часто розганяються порожні медійні образи і пропонуються нам, як супервпливові кандидати в президенти. Але за цими людьми окрім медійного образу більше нічого не стоїть. В той же час, за кандидатами системними, стоять реальні програми, дії, реалізовані обіцянки та обрані депутати у різногорівня радах.

Децентралізація – позитивний процес

Дуже добре, що ці вибори до ОТГ проводяться, адже децентралізація – це дуже позитивний процес, коли делегуються і гроші, і повноваження на місця.

Я б дуже хотів, щоб лідери в громадах, які сьогодні обираються, менше орієнтувалися на забаганки центральних офісів, на перипетії в парламенті, а більше – на власний політичний інтерес, на свою громаду і на конкретні реалізовані проекти. Бо якщо вони вдало це зроблять, то завтра вже представниками в парламенті будуть саме вони.

Створивши історію успіху на місцях надзвичайно легко цей успіх масштабувати в Києві. Ця технологія працює в багатьох країнах, коли локальні перемоги потім реалізовуються на національному рівні.

Я думаю, що для них це можливість пропрацювати на позитиві в громаді, не втягуючись у скандали, створюючи яскравий політичний і господарський продукт, після чого можна буде результат масштабувати і рости, як політику.

Читайте також: Чи стали люди жити краще після створення територіальних громад