Складна, але не критична: ситуація на Времівському напрямку

Упродовж півтора місяця ситуація різко погіршилася. Про це заявив Костянтин Машовець, інформує 24 Канал.

Читайте також Ми втратимо не позиції, а всю армію, якщо негайно не визнаємо помилок

На Времівському напрямку росіяни змогли форсувати річку Кашлагач на захід від Вугледару, а також прорватися в районі села Золота Нива у північному та північно-західному напрямках.

Це, своєю чергою, призвело до того, що противнику вдалося зайняти широкий район місцевості, зокрема й Вугледар. А головне – вийти з півдня до річки Сухі Яли, чим створити безпосередню загрозу охоплення та обходу наших військ на всьому Курахівському виступі.

Це також призвело до того, що противник спромігся обійти Велику Новосілку (один з ключових районів оборони ЗСУ на цьому напрямку) на широкому фронті й створити безпосередню загрозу локального оточення наших підрозділів у районі Ганівки, Успенівки та Макарівки.

Станом на сьогодні, російське УВ "Схід", по суті, створило південний фас більшого охоплення. Окупанти намагалися продовжити розвинути свій наступ у вказаній смузі. Так, підрозділи 36-ї ОМСБр противника, підтримані окремими підрозділами 114-ї ОМСБр, атакували позиції ЗСУ по напрямках Трудове – Успенівка, Трудове – Константинопольське, Максимівка – Сухі Яли. Окупанти намагалися на відрізку Сухі Яли – Успенівка прорватися за річку Сухі Яли на максимально широкому фронті, аби повністю перерізати шляхи МТЗ та відходу нашим підрозділам, які ще продовжують бої в районі Ганівки та Успенівки.

Наскільки мені відомо, командування противника активно прагне прорватися майже у всіх ключових пунктах цієї ділянки – у селищі Сухі Яли, в районі Константинопольського та Янтарного, а також наполегливо атакує через село Трудове у бік Успенівки.

Наразі у мене не має відомостей про те, що противнику таки вдалося прорватися за річку Сухі Яли. Та очевидно, що ЗСУ ведуть важкі та виснажливі бої по всьому цьому рубежу.

Ситуація ще більше ускладнюється тим, що з півночі на Успенівку наступають російські підрозділи 20-ї МСД 8-ї ЗВА, фактично прямо на тактичні тили наших підрозділів, які ще обороняються на схід від неї.

Відверто кажучи, я вважав, що передові підрозділи ЗСУ відійдуть за Успенівку ще 2 – 3 доби тому, бо подальше утримання Романівки, Ганівки та Успенівки цілком загрожує їм оточенням. Але на момент написання цього огляду вони вперто продовжували там оборонятися із майже "перевернутим" фронтом.

На захід передові підрозділи 40-ї ОБР МП противника, навіть після того, як їх відкинули в районі села Новий Комар, продовжують свої спроби пробитися по напрямках Роздольне – Новоочеретувате.

Сенс цих дій також цілком зрозумілий – противник прагне перерізати обидві основні дороги, які ведуть з села Велика Новосілка на північ. Одну, на села Багатир, він вже перерізав, а спроба перерізати ще одну, яка веде у бік села Комар, наразі невдала.

Продовжуються й атаки ворожої 36-ї ЗВА прямо зі сходу та півдня на Велику Новосілку. Після захоплення Благодатного вони залишаються безрезультатними. Прорватися у межі Великої Новосілки противнику наразі не вдається.

60-та ОМБСр росіян намагається затиснути наші підрозділи, які обороняються на південь від Нової Новосілки, шляхом невдалих атак через річку Мокрі Яли.

127 МСД після захоплення Рівнопілля та просування до околиць Новодарівки, очевидно, "пригальмувала". Однак її передові підрозділи, ймовірно, продовжують атакувати на вузькій ділянці між Рівнопіллям та Макарівкою, намагаючись витіснити наші підрозділи.

Якщо узагальнити поточну ситуацію на Времівському напрямку, то її варто схарактеризувати, як достатньо складну, однак далеко не критичну.

Важливо Що буде, якщо створити рекрутинг в кожній бригаді

Росіяни обрали синицю в руках

Якщо говорити про більш узагальнені оцінки та висновки, то в око впадають зразу декілька речей:

  • росіяни, прорвавши нашу оборону на ділянці між Золотою Нивою та Вугледаром, так і не скористалися повною мірою можливостями, які це їм давало;
  • в оперативному сенсі російське командування припустилося помилки, коли планувало дії проти всього нашого Курахівсько-Вугледарського виступу, розподіливши основні резерви на користь свого північного флангового угруповання військ, не південного. Хоча, заради справедливості, варто сказати, що воно мало для цього усі формальні підстави;
  • як це не парадоксально, але ціла низка рішень російського командування УВ "Схід" з погляду оперативної доцільності, зараз видаються спірними.

Тепер поясню, що саме я маю на увазі. Маючи тактичний прорив у смузі дії правого флангу УВ "Схід" кілька тижнів тому противник зумів просунутись лише на глибину 18,5 – 18,7 кілометра, та й то не в найкращому для нього напрямку.

Я цілком розумію, що командування УВ "Схід" зробило головним своїм завданням наступ на правий фланг наших підрозділів, які на той момент вперто оборонялися в районі Костянтинівки, а потім Єлизаветівки. Саме тому вони й вирішили робити це саме у напрямку на Максимівку та Богоявленку.

Хоча могли це робити ширше та масштабніше. Наприклад, одразу прорватися у напрямку Ясна Поляна – Розлив й спробувати вийти у глибокі тили нашого угрупування, яке зараз веде вперті ар'єргардні бої в район Сонцівки, Зорі та Шевченка.

Якби противник прорвався саме тоді на Багатир, Константинополь, Андріївку, то розмах та масштаб цього нашого "просипання" був би більш чутливими для ЗСУ. Адже в такому разі усе, що опинилось би трохи на схід, було б приречене.

Однак все ж-таки росіяни обрали "синицю у руках" (Успенівку), замість "журавля у небі" (Багатира). Вони вимушено звузили фронт свого активного наступу й зараз вперто таранять нашу оборону по річці Сухі Яли, зазнаючи додаткових втрат. Особисто я – тільки "за".

Не скажу, що російське командування не бачило цієї можливості. Очевидно, що бачило. Адже про це свідчить поступове просування передових російських підрозділів у Роздольне та у бік селища Розлив. Але, ймовірно, його поступове "затухання" було обумовлене не бажаннями російського командування, а реальною оцінкою власних спроможностей.

Зараз у росіян на Времівському напрямку є частина сил зразу трьох формувань рівня бригади, якими вони можуть спробувати розвинути ситуацію саме на свою користь й саме у цьому напрямку.

Актуально Ситуація на фронті складна, відразу на 2 напрямках понад 40 штурмів: карта бойових дій 12 грудня

Спірні рішення російського командування

І на останок – про Велику Новосілку. Коли передові підрозділи противника прорвались у Роздольне й вишли до села Новий Комар, перед російським командуванням постало цілком зрозуміле питання – куди далі?

Дилема була досить очевидна – або "гнути" далі на північ, у бік села Багатир і спробувати у його районі перерізати в наших глибоких тилах трасу Запоріжжя – Донецьк, або "зайнятись питанням" Великої Новосілки. Командування УВ "Схід", схоже, обрало друге.

На перший погляд, це видається помилково. Але це лише на перший погляд. Будь-якому офіцеру оперативної служби було цілком очевидно, що наступати силами лише двох бригад на північ до Запорізької траси, причому широким фронтом, й при цьому не забезпечити собі лівий фланг, схоже на гру в "руську рулетку" із дуже великим шансами програти.

До речі, історія із "заходом" росіян у село Новий Комар це лише підтвердила. Очевидно, що рівень боєздатності українських військ перед фронтом 5-ї та 36-ї ЗВА відрізняється у кращий бік від тих сил, які розвернуті фронтом на південь, на річці Сухі Яли. Вони цілком спроможні на такого роду експромт.

Саме тому, я й вважаю рішення російського командування спершу взяти Велику Новосілку, а лише потім рухатись на північ – не помилковим, а, скажімо так, спірним та дискусійним. Ну, звісно, з їхнього погляду.