Резонанс цієї справи змусив прокуратуру порушити кримінальну справу щодо неправомірних дій правоохоронців. Здавалося, зло має бути покаране. І от – маємо результат. Слідство завершене і матеріали передані адвокатам Кохновича для ознайомлення. Далі – справа за Фемідою, зазначає журналістка-розслідувачка Тетяна Мартинюк у своєму відеоблозі "ЦРУ. За кадром".
Читайте також: Домашнє насилля та арсенал зброї: сусіди харківського стрілка розповіли деталі його життя
І от юристи почали розбиратися, і що далі вивчали матеріали цієї справи, то більше дивувалися, як відверто прокурори вирішили "злити" цю справу.
Цікаво, що один з головних кривдників Кохновича – слідчий Тичина, який лякав свою жертву екстрадицією, взагалі у справі майже не згадується. Хоча сам на допитах пояснював, що на той обшук він потрапив неофіційно. Він не мав жодних документальних підстав туди приїжджати. Усі протоколи були склепані таким собі слідчим на прізвище Печений. Він мав повноваження шукати набої, які власне і підкинув, і це видно на відео з камер,
– пояснює Мартинюк.
Вона зазначає, що слідство лишило багато білих плям у цій справі. Той самий Тичина там проходить лишень свідком. Прокурори навіть не змогли визначитись зі статтею, по якій вони могли б оголосити про підозру фігурантам. Прохання потерпілої сторони долучити до визначення кваліфікації злочину експертизу прокуратура теж проігнорувала.
Також сторона Кохновичів наполегливо просила прокуратуру порушити кримінальну справу саме щодо вчинення злочину правоохоронцем Тичиною, який взяв на себе повноваження лякати затриманого екстрадицією та фальсифікувати його справу. У матеріалах справи зазначено, що Тичина займався особистими справами, а не був у відділку поліції у той час, як вів розмови із затриманим.
Тимофій Кохнович
Прокуратура відмовилась здобувати інші докази – вилучати розшифровки телефонних розмов поліцейських у цей період. Адже так можна було б вийти на інших співучасників, принаймні дізнатися – хто замовник цього дійства.
Ні, це нікому нецікаво. Адже поки відомо, що максимальне покарання, яке отримали учасники цієї історії Тичина та Печений, – це звільнення з поліції. Хоча повторюся: Тичина – свідок, а всіх собак повісили на підозрюваного Печеного, хоча, за свідченням Кохновича, він далеко не головна фігура. А от їхній начальник – керівник голосіївського райвідділку – отримав хіба догану,
– підкреслила журналістка.
От і все. У такому вигляді київська прокуратура збиралася передавати справу на розгляд суду, якби Кохнович та його юристи знову не забили в набат. За майже 8 місяців, що минули від тих подій, прокурори, що ніби розслідували злочини своїх же колег, зробили усе можливе, аби реальної кримінальної відповідальності ніхто не поніс.
Ця справа не унікальна. Юристи Кохновича буквально на пальцях пояснили, як грубо та елементарно фальшуються нашою поліцією справи. Хто має волю та стрижень – йде боротись проти системи, хто перелякався – платить чималі суми, які із нього вимагають, аби лишили в спокої. Останніх, скоріш за все, більшість. Бо боротись із такими Тичинами – це повторювати звитягу Дон Кіхота. Шанси на результат мізерні,
– додала Мартинюк.
Та Кохновичу пощастило удруге. Він публічно на ґанку прокуратури заявив про кругову поруку на прикладі власної справи і зміг потрапити на прийом до Андрія Андреєва – заступника столичного прокурора та отримати із нього обіцянку, що розслідування поновлять, а роль Тичини у цій справі розслідуватимуть окремим провадженням.
Повний випуск "ЦРУ. За кадром" за 21 серпня 2018