#SOSмайбутнє: два місяці, що змінили Україну

І які ми обов'язково врятуємо.

Онлайн-реєстр – це інтерактивна мапа культурно й соціально значимих об'єктів, що потребують негайної допомоги та водночас "народна Вікіпедія".

Мова йде про численні музеї, мистецькі школи, замки, спортивні клуби, що поступово зникають з наших очей. А на їхніх місцях з'являються сотні пунктів усіляких "лотерей" (насправді ― нелегальних казино), наливайок, де беззастережно продають алкоголь підліткам, та інші архітектурні ознаки доби вбивчої жадібності та відсутності відчуття історії.

Читайте також: Невідомі зруйнували в Києві "живу" інсталяцію на місці пам’ятника Леніну

Ми стартували в березні із закликом до українців рятувати свою країну і заповнити лакуну між потребами суспільства і державою. Лакуну, що створили покоління чиновників, які за тридцять іудиних срібняків забувають про Україну та нищать те, що на наших землях будували впродовж сотень років.

І за ці два місяці, що минули з початку роботи, ми переконалися: наші громадяни вже не будуть толерувати поступову деконструкцію цивілізованої країни, якій скоро жоден безвіз не допоможе залишатися частиною європейського простору.

За цей час до #SOSмайбутнє вже доєдналися близько 2000 активістів, які взяли участь в доволі непростій культурній інвентаризації України. Небайдужі громадяни продовжують фотографувати, знімати на відео та описували стан, в якому знаходяться соціокультурні об'єкти та пам'ятки архітектури в різних куточках країни – містах та селах. Усі наші палаци, бібліотеки, центри дитячої творчості та сільські клуби, що потребують нагальної реставрації, модернізації чи відбудови. Вони мають жити, функціонувати й примножувати покоління культурних освічених і незламних громадян.

Серед тих, хто став учасником #SOSмайбутнє – десятки відомих культурних діячів, науковців, представників тієї самої гуманітарної сфери, які можуть дуже добре уявити собі наслідки її цілеспрямованого знищення.

Із закликом рятувати майбутнє виступив відомий сучасний український поет, харків'янин Сергій Жадан. Він сказав: "Знищення старих будівель, садиб, забудова або повне знесення – це спотворення історичного обличчя міста. І нам, його жителям, не байдуже, який вигляд воно має. За такі речі потрібно боротися вже сьогодні, тому що, прокинувшись завтра вранці, можна не впізнати місто, в якому ми живемо. Насправді, це комплексна проблема не лише Києва, а й усіх українських міст. У Харкові піднялася дискусія у зв'язку з тим, що міська влада хотіла побудувати на площі велику колону. Сьогодні ведеться боротьба проти закриття старого цирку – унікальної будівлі початку ХХ ст., де й досі займаються діти в цирковій студії. Працівники протестують, намагаються привернути увагу громадськості, ЗМІ, і я їх теж підтримую".

Старт нашої ініціативи дуже вдало збігся із сезоном святкових мандрів Україною – коли в багатьох відкриваються очі на той кричущий стан, в якому перебувають скарби нашої історії.

Наприклад, журналіст Денис Бігус був глибоко вражений тим, до чого час та влада довели Качанівський палац на Чернігівщині – той самий, де колись гостювали Гоголь та Шевченко.

На вході пишуть, що це "одне з семи чудес України". Брешуть. Будь ти хоч першим чудом України, а якщо дороги немає, то ніхто не приїде, – гірко підсумував Денис свої враження.

Ми отримали сотні фотографій із переліком цілком конкретних потреб закладів в тих чи інших областях України. Наприклад, одним з перших прийшов заклик з Буковини ― врятувати сільській клуб, і за сумісництвом бібліотеку, в селі Червона Діброва. Бо клуб цей просто розвалюється і не може виконувати свої функції.

Ситуація у Червоній Діброві аж ніяк не є виключенням. За офіційними даними, в українських селах залишилося 33 тисячі культурних закладів, з яких понад 16 знаходяться на межі руйнування. І чекати допомоги від державної влади можна дуже довго. Тому я знов і знов закликаю не сподіватися на «панську» увагу, а вирішувати свої проблеми за допомогою спільних зусиль – я закликаю власноруч створювати громадянський реєстр, приєднавшись до відкритої платформи #SOSмайбутнє.

Ми весь час підкреслювали: інвентаризація реального стану культурних об’єктів є лише першим кроком #SOSмайбутнє до культурного відродження країни. І наступним кроком є саме адресне рятування тих об’єктів, які завдяки вашій небайдужості потрапили у наше спільне поле зору.

Сьогодні ми запускаємо громадянський онлайн-реєстр #SOSмайбутнє – реєстр об'єктів у вигляді інтерактивної мапи з фото, історією та описом. Ця «народна Вікіпедія», як ми її між собою називаємо, має збирати всю інформацію, необхідну для розуміння глибини проблем у конкретних громадах, і надавати можливість збирати кошти та фінансувати абсолютно конкретні об'єкти, які ми отримали з приміткою #SOSмайбутнє для вирішення цих проблем.

І ті громадяни, які першими надсилають світлини та інформацію про приклади "культурного колапсу" у своїх населених пунктах, мають шанс першими ж і отримати допомогу.

І насамкінець. Ми доволі часто чули на свою адресу питання про те, чому громадяни – і учасники #SOSмайбутнє зокрема ― мають покладати на себе функції влади. Адже українці фінансово забезпечують роботу державної машини. То з якої причини ми ще маємо рятувати та ремонтувати нашу соціокультурну інфраструктуру, яку хтось вперто витирає з нашої карти?

Відповідь на це дуже проста. У 2013 році ми теж фінансово забезпечували українську державу. Але коли державні менеджери ― можновладці ― явно заблукали у системі координат здорового глузду, то саме нам довелося взяти управління у свої руки.

Читайте також: Бабин Яр повинна облаштовувати держава, – В'ятрович

Сьогоднішня правляча українська еліта не викликає почуття довіри – і тому своє майбутнє ми їй не довірятимемо. Втім не означає, що ми у своєму розвитку маємо знову максимально сторонитися держави, як звикли робити це протягом усього незалежного життя.

Навпаки: чим активнішими будуть громадяни, тим скоріше державна система змушена буде увійти в нашу орбіту ефективних змін в Україні. Бо інакше на чиновників чекатиме Ростов-на-Дону або інші малоперспективні для життя місця. Доведено історією.