Міфи, у яких є частинка правди
По-перше, союзники хочуть варити жабу-Росію поступово, щоб не спровокувати її на щось апокаліптичне проти країн НАТО.
Цікаво Що відбувається в голові президента Ірану і де в цьому логіка
По-друге, якби війна закінчилася у 2023 році, то воєнно-промисловий комплекс США і Європи просто не встигли б відбити витрати на розконсервування промислової лінії по масовому виробництву зброї та боєприпасів.
Це приклади характерних напівміфів цієї війни. За ними українці стають жертвами цинічної realpolitik і того, що західний бізнес жадає заробити побільше грошей.
Але обидві вищенаведені причини є небезпідставними.
Космічна розвідка свідчить, що недоімперія активно намагається відновити діяльність ядерного полігону на Новій Землі. Якщо Росії вдасться провести успішні ядерні випробування стратегічної й тактичної ядерної зброї, то світ серйозно наблизиться до потенційного апокаліпсиса. Не зважати на це лідери демократичного світу не можуть. Тому і є поступовість, яку, наприклад, я не сприймаю, але розумію.
Актуально США мають надати нам цю зброю, якщо справді бажають перемоги України
Коли й скільки буде зброї – вирішувати не нам
Щодо до другого аргументу, то так, гроші таки правлять світом. І під час миру, і під час війни теж.
Однак перш ніж висувати претензії до меркантильних союзників, треба спочатку подивитися у дзеркало. Хіба Україна повністю перейшла на воєнні рейки? І замість перекладання бруківки в містах почала масово виробляти дрони? Ми припинили витрачати гроші у ресторанах та інших розважальних закладах і спрямували їх на допомогу нашим воїнам? Правоохоронці вже не виявляють у військкомів якихось казкових статків?
У нас хоча б розпочалося розслідування, чому Україна, якій після СРСР залишився дуже потужний ВПК, на початок війни опинилася лише з двомісячним запасом снарядів і патронів? Та ото ж…
Читайте також Між емоціями та політикою: чому Польща дуже потрібна Україні
Якщо країна не є самодостатньою хоча б за основними оборонними показниками, вона буде змушена звертатися по допомогу. Її доводиться приймати з подякою, навіть якщо вона не завжди відповідає нашим потребам. Тим більше бажанням.
Ось тому ракети ATACMS та інші будуть. Але тоді й у тій кількості, як вирішать наші союзники, виходячи з власних стратегічних інтересів. Бо ми за 30 років про українські стратегічні інтереси не дуже й замислювалися.