Атлантична меридіональна океанічна течія (AMOC), яка включає Гольфстрім, регулює клімат, приносячи теплі тропічні води на північ і холодні води на південь. Руйнація цієї відпрацьованої за сотні тисяч років системи призведе до різкого падіння температури, руйнування океанських екосистем і збільшення кількості штормів по всьому світу. Однак не всі вчені погоджуються з новими дослідженнями.
Дивіться також Земні океани міняють колір, впливаючи на життя у воді: тепер вчені знають, чому
На порозі катастрофи
AMOC може існувати у двох стабільних станах: сильнішому і швидшому, на який ми покладаємося сьогодні, та набагато повільнішому і слабшому. Попередні оцінки передбачали, що течія, ймовірно, перейде в слабший режим десь у наступному столітті. Але зміна клімату, спричинена людиною, може підштовхнути AMOC до критичної точки значно швидше, прогнозують науковці.
Течії Атлантичного океану працюють як нескінченний глобальний конвеєр, що переміщує кисень, поживні речовини, вуглець і тепло по всій земній кулі. Тепліші південні води, солоніші та щільніші, течуть на північ, де охолоджуються й опускаються під води вищих широт, вивільняючи тепло в атмосферу. Потім, занурившись під океан, вода повільно дрейфує на південь, знову нагрівається, і цикл повторюється.
Це зображення показує циркуляцію теплих і холодних вод на планеті / Скриншот 24 Каналу/Схема NASA/Goddard Space Flight Center Scientific Visualization Studio
Але зміна клімату сповільнює цей потік. Прісна вода від танення льодовикових щитів зробила воду менш щільною і солоною, а нещодавні дослідження показали, що течія зараз найслабша за останню 1 000 років. Востаннє, коли AMOC перемикала режими під час останнього льодовикового періоду, клімат поблизу Гренландії потеплішав на 10-15 градусів за Цельсієм всього лише протягом десятиліття. Якщо тепер все сповільниться, температура в Європі та Північній Америці може впасти на 5 градусів за Цельсієм за той самий проміжок часу. Це може здатися позитивним ефектом на фоні глобального потепління й постійних хвиль спеки, які щоліта накривають світ. Однак наслідки будуть значно глибшими й часом абсолютно непередбачуваними.
Суперечки
Океанографи та кліматологи кажуть, що хоча дослідження є тривожним попередженням, воно супроводжується великою невизначеністю. Річ у тім, що прямі дані про силу AMOC фіксуються лише з 2004 року, чого виявилось недостатньо для будь-яких висновків. Тому вчені звернулися до даних про температуру поверхні субполярного кругообігу між 1870 і 2020 роками — системи, яка, на їхню думку, дає "відбиток" сили циркуляції AMOC. Таким чином дослідники створили статистичну модель, за якою оцінили зменшення сили та стійкості океанічної течії за її зростаючими з року в рік коливаннями. Саме це й стало причиною сумнівів.
Якщо статистика надійна і є правильним/релевантним способом опису поведінки сучасного AMOC, а зміни пов'язані (виключно) зі змінами в AMOC, то це дуже тривожний результат. Але є кілька дійсно великих невідомих і припущень, які необхідно дослідити, перш ніж ми зможемо бути впевненими в цьому результаті,
– каже Девід Торналлі, професор океанології та кліматології в Університетському коледжі Лондона.
Дехто з тих, хто ознайомився з результатами, не впевнений, чи можна пов'язати спостережувану еволюцію температури поверхні AMOC з силою його циркуляції. "Хоча математичні розрахунки виглядають професійно виконаними, фізичний фундамент надзвичайно хиткий: він ґрунтується на припущенні, що колапс, показаний спрощеними моделями, правильно описує реальність. Але ми просто цього не знаємо. Не існує серйозного обговорення недоліків цих спрощених моделей", – коментує Йохем Мароцке, професор кліматології та директор Інституту метеорології імені Макса Планка в Гамбурзі.
Дослідники, які стоять за новим дослідженням, кажуть, що їхніми наступними кроками буде оновлення моделі за допомогою даних за останні три роки, що має звузити вікно для прогнозованого колапсу.