Ніні Кігурадзе було всього сім місяців, коли заарештували її батька – інженера, який розробив грандіозний проект водопостачання Тбілісі. Про те, що його стратили, жінка довідалася лише через 70 років. Окуляри і кілька фото – це все, що залишив на згадку про себе її батько.

Читайте також: У яких українських містах сьогодні особливо тужили за "червоним минулим"

"Через два місяці після арешту батька мою маму депортували у трудовий табір. Мене виховували бабуся і дідусь. Свою маму я побачила аж через вісім років. Весь жах того, що сталося, я усвідомила у підлітковому віці. Це стало трагедією мого життя", – розповіла Ніна Кігурадзе.

Прадідуся Кеті Абесадзе, який був військовим, російські більшовики розстріляли у 1924 році.

Родині повернули лише його костюм. Це означало, що надії на його повернення не могло бути. Після смерті його дружини, ми виявили, що вона все своє життя зберігала ґудзики з його костюма. Ґудзики і вірш – це все, що залишилося від її чоловіка,
– згадує жінка.

А дідуся вислали на виправні роботи в Сибір. Та йому вдалося вижити. Нащадкам він залишив щоденник про свої роки в неволі.

"У в'язниці мій дідусь дізнався, хто його видав. Але він не сердився на цю людину, оскільки свідчення вибивали жахливими тортурами. Після свого повернення мій дідусь дуже радів, що система його не зламала", – сказала Кеті Абесадзе.

Читайте також: "Забута" річниця: чому Путін боїться відзначати 100 років Жовтневого перевороту

Виставку "Радянські репресії" організував Національний архів Грузії. Куратори проекту кажуть, що зібрали небагато експонатів. Адже в радянські часи зберігати речі так званих "ворогів народу" було вкрай небезпечно.

Тут представлені речі, які принесли родичі репресованих. Було непросто все це зібрати. Але тепер ми маємо чітку картину того, крізь що пройшла наша країна. У 1924 році в Грузії почалися масові репресії та розстріли, і згодом вони стали систематичним явищем,
– зазначила директорка Національного архіву Грузії Теона Іяшвілі.

Наймасштабніші репресії у Грузії, як і по всьому Союзі, відбулись в часи "Великого терору" – у 37-38-му роках. Тоді репресували до 20 тисяч осіб. Скільки ж розстріляли, точно невідомо. Нині грузинські історики змогли знайти захоронення лише 3600 людей.