Вочевидь, виборці не змогли пробачити Гордону Брауну "вузьколобої тітоньки" та невиконання передвиборчих обіцянок про виведення Британії з економічної кризи. Одвічним суперникам лейбористів - консерваторам - пощастило більше - на їхньому рахунку - 306 місць у нижній Палаті британського парламенту. Проте цієї кількості було аж ніяк недостатньо для формування дієздатної більшості.

Відтак суть виборів звелася до боротьби за прихильність бронзового призера перегонів - очільника ліберал-демократів Ніка Клегга, та за його 57 мандатів. Аби задобрити Клегга, лейбористи пішли на безпрецедентні кроки - Гордон Браун пообіцяв піти з посади прем’єр-міністра та лідера лейбористів. На користь цього союзу свідчила і близькість поглядів лібдемів та лейбористів - відмова від скорочення бюджетних витрат та реформа мажоритарної виборчої системи.

Проте не так сталося як гадалося. Нік Клегг домовився з Девідом Кемероном. Ліберал-демократи отримали пост заступника прем’єр-міністра та 4 портфелі у новому Кабміні. Окрім цього, партнери по коаліції змогли переконати консерваторів провести референдум щодо зміни виборчої та податкової систем. 11 травня Гордон Браун капітулював.

Гордон Браун (глава лейбористів): “Як ви знаєте, на цих виборах жодна партія не здобула достатньої кількості голосів для формування більшості. Я обіцяв, що зроблю все для створення сильного і потужного уряду, я цього не зміг зробити, тому подаю у відставку”.

За півгодини після того, як Гордон Браун покинув Даунінг-Стріт 10 - туди прибув Девід Кемерон. Свого задоволення глава консерваторів навіть не намагався приховати. Партнер Кемерона по коаліції Нік Клегг здобув посаду заступника глави уряду. Відтак, тандем консерваторів та ліберал-демократів буде керувати країною наступні 5 років.

Створена ввечері 11 травня перша за 70 років коаліція стала взірцем політичного прагматизму. На першій спільній прес-конференції Кемерон пообіцяв британцям стабільний та дієздатний уряд, а Клегг запевнив, що населення Туманного Альбіону нарешті може зітхнути спокійно - бо Британська Імперія в надійних руках.

Девід Кемерон (прем'єр-міністр Великої Британії): “Сьогодні ми оголошуємо про початок нової політики, у якій інтереси народу будуть важливішими, ніж інтереси партій, співпраця переважатиме над конфронтацією, а компроміс та цивілізована поведінка будуть не ознакою слабкості, а ознакою сили”.

Нік Клегг (віце-прем'єр-міністр Великої Британії): “Цей уряд буде стабільним, незважаючи на наші відмінності, тому що ми маємо спільну мету на наступні 5 років. Ми хочемо надати реальну владу і можливості простим людям, родинам та громадам, щоб вони змогли змінити своє життя та нашу країну на краще”.

Усі ключові посади у новому Кабінеті Міністрів отримали консерватори. Під їхню юрисдикцію потрапили фінанси, зовнішня та внутрішня політика, а також оборонне відомство. Ліберал-демократи відповідатимуть за екологію та банківську сферу. Пріоритетними завданнями для нового уряду мають стати зменшення бюджетного дефіциту, запровадження квот на імміграцію, зниження податку на прибуток та реформа політичної системи. Наразі ще рано судити про те, чи стане коаліція дійсно дієвою та працездатною, проте одне відомо точно - лейбористам не скоро вдасться повернутися у зручні крісла на Даунінг-Стріт 10.