Україна проклала перший "понтонний місток" до НАТО

Читайте також Страшний сон Росії: в України з'явився свій "європейський союз"

Шаблоном для новоствореного тріо можна назвати зібраний 2007 року за ініціативи американців квартет із, власне, США, Індії, Японії та Австралії.

Китайський спротив

Піднебесній дуже не подобалася присутність на близькій відстані до її потенційної сфери впливу представників ідеологічно ворожого табору.

Пекін, майже одразу ж після того, як "Квадрига" оформилася остаточно, навіть надсилав скарги до МЗС країн-учасниць. Аж настільки сильно китайським комуністам видавався загрозливим цей інтернаціональний квартет.

А він же лише займається консультаціями з приводу нагальних питань безпекового характеру і обмінюється розвідувальними даними в межах підписаних ще у далекому 2004-му статутних документів.

Влітку позаминулого року проти одного з членів цього чотиристороннього консультативного об'єднання вчинили низку агресивних дій. Мова, звичайно ж, про Індію, яка стала жертвою нового спалаху агресії Китаю в районі сірої зони, що розташована у китайсько-індійському прикордонні. Індійська сторона вважає цей клаптик землі законно своїм.

Пізніше Китай вдався до фішингових кібератак на індійський виробничо-промисловий комплекс з метою викрадення таємної інформації, що стосувалася останніх домовленостей учасників у частині військово-технічної співпраці.

Станом на сьогодні до четвірки планують приєднати Нову Зеландію. Таким чином, учасників уже стане п'ятеро.

Минулого року в тому ж таки Азійсько-Тихоокеанському регіоні з'явився ще й AUKUS. Гадаю, завданням цього об'єднання за участі нового члена в особі Британії стане підсилення вже чинного формату для ще більшого обмеження імперських поривів китайської диктатури.

Схожий формат – схожі проблеми

Я не дарма наприкінці першого розділу цього матеріалу згадав про посягання Китаю і його головну ціль, якою випало стати Індії. Зовнішньополітичний ворог у нас із ними дуже подібний за ідеологією та баченням своєї ролі у відповідному регіоні.

Оголошуючи про створення союзу в складі Британії, Польщі та України, ініціатори цього союзу, якими виступили наші британські друзі, прекрасно усвідомлювали разючу схожість між цим майданчиком співпраці та його старшим "сіамським братом на сході". Дарма, що в нашому випадку маємо поки тільки трьох учасників замість чотирьох чи п'яти на противагу "Квадризі".

Тут так само, швидше за все, матимемо справу зі звичайною консультативною взаємодією з актуальних питань безпеки та військово-технічним співробітництвом. Теж буде гостра реакція Росії на вороже їй об'єднання. Та, власне вона була вже тоді, коли ще навіть офіційно не проголосили про заснування нової формації з євроатлантичним підтекстом. Тільки замість дипломатичної ноти протесту РФ вже традиційно для себе застосувала пропаганду для очорнення ініціативи.

До теми Україні буде набагато легше увійти у НАТО, – Краєв про союз із Великою Британією і Польщею

Замість Галвану у нас є болісне питання Криму та Донбасу. Проблеми з першим, до речі, в нас почалися аж ніяк не з окупацією, а набагато раніше, коли наприкінці минулого століття, практично на світанку незалежності, ми зіштовхнулися з кримським сепаратизмом не награним, як 2014-го, а цілком собі справжнім. Російський фактор тоді так само, як і 8 років тому мав велику вагу. Пощастило, що тоді він не став вирішальним через небажання Москви активно втручатися в ситуацію, на відміну від подій восьмирічної давності.

Та й з Донбасом у нас було ще здавна не все так гладко. Росія ще в часи президентства Ющенка спонсорувала тамтешній сепаратизм.

Замість прямих зіткнень з росіянами маємо відбиватися від перманентної агресії їхніх проксі у вигляді так заних "Л/ДНР." Та й зрештою, і цього вже немає в чистому вигляді, оскільки до маріонеток з літа 2014-го додалися ще й російські регулярні війська. Тож у нас ситуація майже така, як і в Індії.

Фактор кібератак також займає не останнє місце. А надто у ці дні, коли напруга зростає не щодня, а щохвилини на східних кордонах.

На ролі новобранців у нашому Центральноєвропейському аналогові "Квадриги" претендуватимуть балтійські країни, Молдова та Грузія. Всі ці держави зможуть приєднатися через свою співпрацю з нами в межах таких проєктів, як Асоційоване Тріо чи Люблінський Трикутник.

Мотивації це одного дня таки зробити їм не позичати. У нас у всіх є спільний ворог під назвою Російська Федерація. Вона, хоча часом й у завуальованій формі, але не гірше Китаю демонструє власне прагнення до домінування над всіма потенційними кандидатами на підкорення собі. Серед таких давно перебувають усі названі вище країни, що обрали орієнтиром євроатлантичний вектор розвитку.

Важливо Чому Путіна досі не зупинили, хто підіграє Кремлю і чого чекати Україні

Індійсько-австралійські паралелі: з надією на євроатлантичне майбутнє

10 червня, за лічені дні до індійсько-китайської сутички на кордоні, американський сенатор-республіканець Рік Скот закликав розширити фронт боротьби проти імперських намірів Китаю, почавши працювати над приєднанням до цієї боротьби Австралії.

Тобто фактично американський політик натякав на цілком реальну перспективу майбутнього вступу одного з членів "Квадриги" до НАТО.

Відповідно, з цього випливає таке: інтеграційні об'єднання такого зразка можуть і справді слугувати такими собі "понтонними містками" до суттєвого зближення не асоційованих поки країн із Альянсом.

Можемо очікувати схожої промови у майбутньому від Бориса Джонсона, до прикладу. Вона може пролунати на нашу адресу, так, як свого часу промова Скота стала однозначним сигналом для Мельбурна, який означає, що його таки чекають у цій військово-політичній співдружності демократичних країн.

До речі, з огляду на це висловлювання американського представника, стає чітко зрозуміло, чому Пекін солідарний із Москвою у бажанні недопустити розширення НАТО. Але пізно спохопилися, панове. Всі інструменти – вже на руках у кого потрібно. Залишилося дочекатися слушного часу для їх використання за призначенням.

А поки завдання як Австралії, так і наше полягає в тому, аби за кожної можливості поглиблювати співпрацю із західними союзниками, одночасно працюючи над собою власними зусиллями. Бо, попри всі наші проблеми зовні, які роблять нас схожими на стражденну Індію, всередині ми все-таки набагато ближчі за менталітетом до Австралії. Та і за характером взаємодії з НАТО у нас є багато чого спільного.

Може зацікавити – для чого Велика Британія, Польща та Україна об'єдналися у новий союз: дивіться відео