Декларація про суверенітет України була прийнята Верховною Радою УРСР (тодішнім парламентом Української Радянської Соціалістичної Республіки). Вона стала важливим кроком на шляху до незалежності України, пише 24 Канал.

Дивіться також На "Батьківщині-матері" нарешті змінять радянський герб на Тризуб: як буде виглядати монумент

Декларація про суверенітет стала основою для проголошення незалежності

Ухвалення Декларації про суверенітет України стало важливим етапом у відродженні національної свідомості та розвитку державності в Україні. Цей крок передував проголошенню незалежності України 24 серпня 1991 року.

Незалежності, з якою імперська Росія не змогла змиритися. І з імперської – Росії стала терористичною державою,
– зазначають у Верховній Раді.

Декларація була основою для нової Конституції і власних законів України.

Віцеспікерка Олена Кондратюк зазначила, що саме парламент відіграв вирішальну роль у державотворенні сучасної України.

"Маємо завжди пам'ятати і цінувати те, що саме парламент, як представницький орган українського народу, відіграв вирішальну роль у державотворенні сучасної України", – цитує її телеграм Ради.

Документ закріпив базові цінності для розбудови незалежної України:

  • самовизначення українського народу;
  • недоторканість існуючих кордонів України;
  • народовладдя - народ України, як єдине джерело влади;
  • розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову;
  • засади економічної самостійності;
  • право на власні Збройні Сили.

Українська Республіка стала самостійним суб'єктом міжнародного права – визнавала перевагу загальнолюдських цінностей, пріоритет норм міжнародного права над внутрішнім.

"Запеклі бої": як відбувалося ухвалення Декларації

Видання АрміяInform розповідає, як відбувалося ухвалення Декларації. 28 червня у Верховній Раді розпочалося обговорення 12 проєктів, яке тривало до 11 липня.

Після довгих дискусій депутати взяли за основу Декларації проєкти, підготовлені Сергієм Головатим і Президією Верховної Ради України. 16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР, "виконуючи волю українського народу до побудови вільної незалежної держави", схвалила Декларацію про державний суверенітет України.

Верховна Рада Української РСР 355 голосами "за" ухвалила Декларацію про державний суверенітет України.

Одразу після ухвалення історичного рішення переповнений емоціями Левко Лук'яненко вийшов на площу перед Верховною Радою і безапеляційно заявив: "Ця Декларація – це програма виходу України з-під влади Москви. Від нас з вами залежить, чи стане вона практичною програмою будівництва незалежної України, або промосковським комуністам-ортодоксам вдасться перетворити її у черговий порожній папірець".

Яким був зміст Декларації

  • У преамбулі та десяти розділах Декларації підкреслювалося, що Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як "верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах".
  • Одне з головних – положення про громадянство: всі громадяни рівні перед законом, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять; громадяни всіх національностей становлять народ України. Територія УРСР – в існуючих кордонах недоторкана. Від імені народу України може виступати тільки Верховна Рада.
  • Задекларовано намір України в майбутньому стати нейтральною державою, яка не братиме участі у військових блоках і дотримуватиметься трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти й не набувати ядерної зброї.
  • УРСР у повному обсязі відновлює свій міжнародний статус, а отже, є повноправним учасником міжнародних відносин, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах.
  • Державні органи влади мали забезпечувати національно-культурне відродження українського народу, запровадження та функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя.
  • Україна зарезервувала за собою право на повернення у власність її народу національно-культурних та історичних цінностей, які тимчасово перебувають за її межами. Крім того, всім національним групам, які проживали на території України, гарантувалося право на вільний національно-культурний розвиток.