Вбивство 5-річного хлопчика
Ці питання напряму пов’язані з судовою реформою. Бо одного з двох поліцейських звільнили ще у 2016 році. Тобто трагедії могло і не трапитись, проте суддя Окружного адмінсуду міста Києва Дмитро Костенко поновив вбивцю на посаді.
Читайте також: Провал реформи: як українці потерпають від недоброчесних суддів
Якраз у день смерті Кирилка Вища кваліфікаційна комісія перевіряла цього суддю і попри негативний висновок громадськості залишила його на посаді. Як і сотні інших сумнівних суддів.
Вбитий 5-річний хлопчик
Реформа поліції на перших етапах вселяла надію. Усі міліціонери для того, щоб стати поліцейськими проходили перевірки у спеціальних атестаційних комісіях, куди входила громадськість. І ці перевірки були реальними. Тисячі міліціонерів, які не здали базові тести на компетентність, не змогли пояснити свої статки або підозрювались у корупційних чи інших незаконних діях були звільнені. Це було справжнє очищення.
Так був звільнений і прапорщик міліції Володимир Петровець. Він навіть не зміг набрати мінімальні бали на тестах по знанню законодавства та загальних здібностях.
Володимир Петровець
Тобто Петровець банально некомпетентний та, м’яко кажучи, не дуже розумний. Виникли питання і на співбесіді, тому комісія вирішила, що він не має права носити форму та зброю.
Але система під керівництвом Арсена Авакова дуже швидко оговталась. Спершу почистили атестаційні комісії від принципової громадськості і подальші перевірки стали імітацією. Потім почали руйнувати правові засади реформи. І тут найбільше проявився Окружний адміністративний суд м.Києва, який на надуманих підставах масово поновив сотні звільнених ДАІшників та беркутів.
Павло Вовк
Усім відомо, що собою являє цей суд, який очолює одіозний Павло Вовк. Там немає випадкових суддів, а сам суд є ключовим стовпом опори "системи кривосуддя" та кругової поруки.
Павло Вовк
Останні його рішення та дії суддів продемонстрували усій країні, що правосуддям там і не пахне. Навіть голова Вищої кваліфікаційної комісії Сергій Козьяков нещодавно прозоро натякнув, що останні рішення цього суду є виконанням замовлення Андрія Портнова. Тому довіра до цього суду нульова. А його рішення починають загрожувати національній безпеці.
Дмитро Костенко
Дмитро Костенко є типовим суддею цього суду. Він походить з великої суддівської родини. Його батько суддя Верховного Суду у відставці та діючий проректор Національної школи суддів. Дружина – начальник відділу у Господарському суді Київської області. Дві сестри – помічники суддів, а брат працює у Службі безпеки України.
Дмитро Костенко
Саме Костенко розглядав позов про поновлення на роботі прапорщика Петровця. Нагадую, цей особливо цінний працівник провалив тести на знання законодавства та базові інтелектуальні здібності.
Суддя ж вирішив, що відсутність елементарних знань та низький інтелект не є перешкодою для того, щоб бути працівником нової поліції.
Тому своїм рішенням повернув йому посаду, форму і зброю. А ще зобов’язав виплатити Петровцю 82 тисячі гривень за вимушений прогул. А вже через рік поновлений суддею полісмен, будучи п’яним від алкоголю та почуття безкарності, продемонстрував, для чого йому була потрібна служба у поліції та зброя. Якби не рішення суду, Кирилко міг бути живим.
Найцинічнішим у цій історіє є те, що саме у день смерті 5-тирічного хлопчика суддя Костенко проходив співбесіду у Вищій кваліфікаційній комісії. Громадська рада визнала його недоброчесним за очевидні прояви кругової поруки.
Справа Ольги Ступак
Так, суддя Костенко розглядає дуже цікаву справу, яка стосується іншої судді нового Верховного Суду Ольги Ступак. Під час конкурсу до Верховного Суду вона стверджувала, що не писала заяву про виведення квартири, яку їй надав суд з числа службових.
Ольга Ступак
Натомість Дніпровська райадміністрація свідчить протилежне – така заява була. Тобто швидше за все Ступак сказала неправду на співбесіді, а отже стала суддею Верховного Суду завдяки брехні.
Щоб з’ясувати це питання і був поданий позов до суду. Справа дуже проста і Кодекс дає максимум 30 днів для її розгляду. Проте суддя Костенко за 14 місяців не прийняв рішення і не провів жодного засідання. Очевидно, що відбувається банальне затягування, щоб допомогти Ступак уникнути визнання брехні та покарання.
А ще з’ясувалось, що у 2017 році суддя збив на дорозі неповнолітню дівчинку, яка потрапила у лікарню. Як ви думаєте кого Святошинський суд визнав винним за це ДТП? Батька дівчинки, бо самоусунувся від виконання батьківських обов’язків. А ви хіба очікували якесь інше рішення ?
"Доброчесний" суддя Костенко
Вища кваліфікаційна комісія 3 червня провела співбесіду з Дмитром Костенком та визнала його доброчесним. А через кілька годин стало відомо, що Кирилка не стало. Ось така страшна ціна фейкового правосуддя та імітації реформ.
Ще більш страшно стає, коли розумієш, що Костенко та Петровець це лише капля в морі. Тисячі і тисячі недоброчесних та некомпетентних мають у руках владу і зброю, яка щодня стріляє кулями, рішеннями, долями і життями людей.
Вища кваліфікаційна комісія продовжує свій конвеєр фейкової перевірки суддів і щотижня залишає на посадах десятки недоброчесних.
Андрій Федорчук
Так наступним після судді Костенка оцінювання проходив суддя цього ж суду Андрій Федорчук. Він також поновив на посадах з десяток міліціонерів і відомий своїми статками та іншими свавільними рішеннями. Наприклад, саме він входив в колегію, яка дозволила Анатолію Матіосу та його військовим прокурорам сховати свої декларації.
Проте найяскравіше суддя Федорчук проявився у квартирному питанні. З 2006 року суддя володіє великим будинком на 440 квадратних метрів під Києвом.
Андрій Федорчук
Його дружина справжня латифундистка у її власності є аж 33 земельні ділянки. Не менш розкішно живуть і його батьки. Ось як виглядає їх будинок у Тернопільській області.
Але це лише на перший погляд видається, що родина судді більш ніж забезпечена житлом. Якщо вірити документам, то насправді Федорчук потребував поліпшення житлових умов.
Виявляється він у 2013 році жив не у великому будинку під Києвом, а у гуртожитку. І не лише зі своєю дружиною та дочкою, але ще й з мамою.
Принаймні так вказано у протоколі житлово-побутової комісії Окружного адмінсуду від 25 лютого 2013 року, яким судді вирішено надати новеньку службову квартиру у Києві площею майже 100 квадратів.
Цікаво, що у декларації судді за 2012 та 2013 роки мати не вказана як член сім’ї. Немає там і кімнати у гуртожитку, у якому начебто проживав суддя з сім’єю. Тобто, як мінімум, в одному з двох документів суддя вказав неправду – або у декларації, або у документах про склад сім’ї.
Декларація Федорчука
За законом службова квартира надається винятково на час роботи та не підлягає приватизації. Але Федорчук знайшов спосіб обійти цю заборону і дуже швидко її приватизував.
Журналісти навідались у цю квартиру і виявили, що суддя нею не користується, а поселив туди квартирантів. Тобто насправді, вона йому не була потрібна. Класичне збагачення шляхом використання службового становища.
Здавалось би, що з такими вбивчими фактами недоброчесності у судді немає шансів успішно пройти перевірку у Кваліфікаційній комісії. А от і ні. Федорчук дуже впевнено пішов на співбесіду і не ухилявся від іспитів, як це зробила абсолютна більшість суддів цього суду. І не помилився.
3 червня колегія визнала його доброчесним. Правда один з членів Комісії Андрій Козлов написав окрему думку. Але все стає зрозумілим, якщо нагадати, що саме Федорчук розглядав один з позовів до члена Комісії Станіслава Щотки про припинення його повноважень.
Суддя дуже швидко розглянув справу та виніс рішення на користь члена Комісії. Очевидно Комісія також виконала свою частину домовленості.
Загалом лише за два останні місяці Комісія зімітувала перевірку понад 800 суддів. Жодного не звільнила і відкинула негативні висновки Громадської ради доброчесності на близько 180 суддів.
Читайте також: Як "ручні" судді Кваліфікаційної комісії страждають від своєї ж недоброчесності
До скількох ще трагедій призведе "кривосуддя" від недоброчесних суддів, яких штампує Кваліфікаційна комісія можна лише здогадуватись. Зрозуміло лише одне – імітація реформ вбиває. І справжня реформа правохоронних та судових органів це вже не питання якості життя, а питання життя і смерті.