Чому ситуація у Молдові важлива для України

Ризики другого сценарію для інтересів України важко ігнорувати. Далі читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.

До теми Після Джорджеску: проросійський експрезидент Молдови заявив про право країни на українські землі

  • По-перше, Молдова виступає стратегічним союзником, який забезпечує логістичні маршрути постачання товарів в Україну та українського експорту у зворотному напрямку.
  • По-друге, на території країни продовжує діяти своєрідний анклав з російськими військовими і зброєю, який залишатиметься потенційною точкою нової ескалації допоки конституційна влада країни не встановить там власний контроль.
  • По-третє, лояльний до Росії уряд матиме змогу легко створювати проблеми для України та штовхнути Молдову до переліку сусідів з якими відносини Києва перебуватимуть у скрутній фазі.

Саме тому українське керівництво вимушене пильно слідкувати за виборами у Молдові, щоб знати як реагувати на усі потенційні сценарії, а споглядати там є за чим.

На фоні тимчасового врегулювання енергетичної кризи у Придністров'ї, яка була штучно спровокована російською стороною, щоб, серед іншого, завдати удару по електоральних позиціях чинної молдавської влади, в українському інформаційному просторі не завжди приділяють достатньо уваги можливим конфігураціям нового молдавського парламенту. При цьому, певні тенденції варто спостерігати вже зараз.

Без шансів для монобільшості

Для президентки Майї Санду останні роки складалась відносно комфортна ситуація, адже її позиції успішно підкріплювала партія "PAS", яка одноосібно сформувала більшість та призначала уряд. Парламентські вибори 2025 року можуть змінити цю тенденцію.

Для команди Санду буде надскладним завданням утримати демократичну політичну монополію і монолітність влади. З високою ймовірністю, здобути 50% + 1 голос стане непосильним.

Така ситуація означає, що доведеться шукати партнерів для коаліції, а з цим можуть виникнути проблеми.

За час перебування при владі, Санду централізувала навколо себе проєвропейський електорат. Це дозволяло їй утримувати високі рейтинги, але закривало перспективи для створення інших проєвропейських сил на цьому електоральному полі.

Альтернативні політичні проєкти під керівництвом Штефана Глігора та інших прозахідних політиків не "злетіли" і важко очікувати на їх карколомний успіх у 2025 році.

"PAS" потрапила у певну політичну пастку: утримувати увесь електорат не вдається (рейтинги партії навіть нижче, ніж у президентки), а союзницьких і потужних партій, які б залучили на свій бік виборці, які не підтримують президентську партію, але голосують за ЄС – тривалий час не було через брак конкуренції.

Минулого року активізувалась нова політична сила "MAN" на чолі примара Кишинева Іона Чебана. Вони зафіксували свої претензії на проєвропейський і центристський електорат. Їх позиція і пряма підтримка руху в ЄС дозволила уберегти Молдову від провалу: хоча з мінімальною перевагою, але курс на європейську інтеграцію переміг на референдумі, попри усі спроби проросійських сил зірвати голосування.

У результаті почалися дискусії щодо можливого ситуативного союзу між політсилою Чебана та "PAS". Однак в останні місяці між ними лише загострювались політичні конфлікти.

Читайте також Що чекає на Раду ООН з прав людини після виходу з неї США

Альтернативна третя сила

Примар Кишинева вирішив не чекати на стабілізацію відносин з центральною владою та пішов на доволі рішучий крок. За різними соціологічними даними, його партія проходила мінімальний бар'єр у 5%, що було б достатньо для перебування у парламенті, але ставило б питання щодо рівня впливу на переговори про більшість. Диктувати власні умови Чебану було б складніше, навіть якщо "PAS" запросила б його до перемовин.

Саме тому, примар вирішив підвищити ставки. 31 січня він оголосив про створення політичного блоку у союзі з екскандидатом в президенти Олександром Стояногло, експрем'єр-міністром і лідером партії "ПРОМ" Іоном Кіку та лідером політсили "Громадянський конгрес" Марком Ткачуком.

Звичайно, ключовими у цьому альянсі виступають саме Чебан і Стояногло.

  • Перший – вдруге переобрався на пост керівника столиці, де проживає орієнтовно три четвертих усього населення Молдови. Це дозволяє позиціювати його як одного з найбільш перспективних політиків країни з можливими президентськими амбіціями.
  • Другий – всередині країни випередив Санду у президентській кампанії і програв лише завдяки голосам діаспори.

Вказана політична сила, що обрала собі назву "Альтернатива", має змогу сміливо претендувати на центристський поміркований електорат. Це дозволить не просто пройти у парламент, але й створить можливості для випередження поки другої в опитуваннях Партії соціалістів, а за сприятливих обставин – нав'язати конкуренцію і "PAS".

Фактично, "Альтернатива" претендує на те, щоб кардинально перевернути політичну дошку Молдови, зірвавши плани усім конкурентам. "PAS" остаточно втратить нагоду на отримання монобільшості, а проросійські сили не зможуть боротися за виборців в електоральному "центрі".

До того ж створення "Альтернативи" ставить під сумнів перспективи інших політичних сил, які могли претендувати на те, щоб стати альтернативою. Зокрема, "Наша партія" Ренато Усатого, який вже міркував про те, як і з ким він створюватиме коаліцію, по факту може взагалі залишитись "за бортом" парламенту нового скликання.

Обмежені рамки для проросійської опозиції

Очікувано в Кремлі роблять ключову ставку саме на парламентські вибори. Президентську кампанію і референдум вони вже програли. Задля реваншу Росія пішла навіть на жертву у вигляді багатостраждальних жителів Придністров'я, які залишились взимку без опалення через політичні плани росіян. Проте ситуація видається не настільки гарантованою для них.

По-перше, використавши майданчик та інфраструктуру Партії соціалістів на виборах президента, Стояногло вирішив йти окремо на парламентську кампанію.

Особисто для лідера партії Ігоря Додона такий варіант видався кращим, адже його позиції всередині політсили могли б відійти на другий план. Однак для перспектив соціалістів відсутність Стояногло може зіграти злий жарт.

Важливо У Європі починається політичний шторм: важливий висновок для України

Через виникнення "Альтернативи" соціалістам стане майже неможливо боротись за центристських виборців – тих хто розчарувався у чинній владі, не робить вибору між ЄС і Росією, а зорієнтований на внутрішніх економічних питаннях.

Що це означає? А те, що соціалісти матимуть дуже обмежене поле для маневру і розраховуватимуть виключно на свій традиційний проросійський електорат. Проте є ще одна проблема. На цьому ж полі гратиме й Ірина Влах та інші політичні проєкти олігарха-втікача Ілана Шора, який шукатиме можливостей запустити власну виборчу мережу.

Фактично, усі проросійські сили боротимуться в одній ніші, але не з іншими партіями, а між собою. До того ж Додон з Шором дотепер конкурують за кремлівську прихильність і провал на цих виборах може стати для них фінальною поразкою.

Конфігурація майбутньої парламентської коаліції

З високою ймовірністю може відбутися ситуація, коли основу нового парламенту формуватимуть три політичні сили: "PAS", "Альтернатива", "Партія соціалістів". Є шанси на те, що прохідний бар'єр здолає якась політична сила з пулу Шора завдяки виборчій мережі.

Створення ще одного проєвропейського проєкту на чолі умовних Віктора Парлікова чи Андріана Спину видається реальним, але складним для реалізації з огляду на стислі терміни щодо "розкрутки" цієї партії.

Якщо не відбудеться нічого кардинального, то доля парламенту й уряду вирішуватиметься в трикутнику "PAS", "Альтернатива", "Партія соціалістів" і тут вже багато залежатиме саме від позиції зв'язки Чебана та Стояногло.

Вони задекларували, що базовий принцип їхнього політичного курсу – європейська інтеграція. Саме тому видається логічним створення більшості з "PAS". Питання залишається лише у тому, чи вдасться обом політсилам порозумітися, оскільки "Альтернатива" претендує на високий результат, який дозволятиме їм диктувати власні умови. Навряд в "PAS" задовольнятимуться діяти "другим номером".

Попри часту критику, Іон Чебан, який раніше був у складі соціалістів, системно грав в умовному таборі проєвропейських сил. Важливо, щоб така тенденція продовжувалася.

Створення "Альтернативи" вже викликало шквал критики через наявність у блоці екскомуніста Марка Ткачука. Можна побачити підозри і щодо реальної позиції Стояногло та Іона Кіку, але з огляду на те, що в центрі цього політичного союзу перебуває саме Іон Чебан, шанси на створення проєвропейської більшості зростатимуть.

У гіршому випадку, якщо коаліція проєвропейських сил не відбудеться, країна може поринути у політичну кризу з достроковими виборами. Упередити такий сценарій можна буде лише у разі ситуативного союзу "Альтернативи" або "PAS" з соціалістами (у другому випадку подібний прецедент вже відбувався). Однак у такому випадку російська сторона досягне проміжних цілей і отримає інструменти прямого впливу на діяльність нової більшості та уряду. Такий варіант розвитку подій стане найгіршим для України.