Різні партії з однаковими гаслами
На цих виборах Сербія, вже традиційно, наступатиме на граблі й вибиратиме блок партій, домінантну позицію в якому, як і в попередньому розпущеному парламенті, матиме "Прогресивна партія Сербії". Її очолює нинішній президент Александр Вучич.
Читайте також Із західною цивілізацією щось не так, якщо її щоразу має рятувати жменька спартанців
Особливістю нинішньої палітри сербської політичної картини є той факт, що практично всі провідні політики Сербії, які представляють свої партії, так чи інакше раніше були однопартійцями, але потім розділилися. Не можна сказати, що це було зроблено з політичних розбіжностей, адже "різні партії" у своїх програмах декларують схожі гасла.
Багато партій, насамперед націоналісти, просувають ідеї "Великої Сербії", дружби з Росією та "несправедливості" Заходу до сербів. Лідери політичних партій, періодично змінюючи один одного на владному Олімпі, заплутують ситуацію з партійною приналежністю.
Створюється стійка впевненість, що партія по факту одна, а несуттєва різниця в програмах та риториці спрямована виключно на такі ж нюанси у тотожному світогляді та ситуативній зміні настрою електорату.
Націоналістична ідея "Великої Сербії" з територіальними претензіями до всіх сусідів є згубною за своєю суттю і може призвести до нового витку ескалації непогасного конфлікту, який трохи більше століття тому охрестили "пороховою бочкою Європи".
Зауважте Надії на краще нема: яке майбутнє чекає Росію
На жаль, досвід розвалу Югославії багатьох нічого не навчив. Імперські ідеї "великої батьківщини", "одного штучно розділеного народу", "слов'янського братства" – дуже поширені в сербському суспільстві. Але, як показав досвід воєн на Балканах, такий підхід призводить до етнічних чисток іншої "братської" групи "одного народу", несправедливого утискання сербського (часто сербськомовного) населення.
Як Росія використовує Сербію
Програмні ідеї "дружби з Росією" спрямовані найперше на сербських русофілів і громадян з "нейтральними", але традиційно викривленими історичними знаннями. Кремлівська риторика незмінна – "допомога братам-слов'янам у Сербії". Чим ця уявна допомога обертається для Сербії, видно всій Європі та решті світу неозброєним поглядом. Не бачать лише багато сербів.
Нерозуміння того, що Росія використовує Сербію виключно для реалізації своїх інтересів, виливається у війни в регіоні. В історії за останні 100 – 150 років неважко помітити, чим оберталися слова Росії, адресовані Сербії та її народу.
Цікаво Погані й хороші новини про те, що нас чекає у майбутньому
З цієї бравої риторики про "братню допомогу" Москва мало виконала, але користь для себе черпала завжди. Сербія для Кремля – лише карта в геополітичних іграх, спосіб тиску на Захід.
Причина реваншистських настроїв у Сербії криється в загальному для сербського соціуму почутті несправедливості: "Захід нас розділив, у нас несправедливо відібрали частину батьківщини, всі навколо вороги". Саме такі настрої були у Німеччині у 30-ті роки XX століття. Ми пам'ятаємо, чим це обернулося для Європи та всього світу. У Сербії цю риторику активно підігрівають пропагандисти із кремлівських ЗМІ. Чи не під цими ж гаслами Кремль розв'язує війни зі своїми сусідами, які явно мають аналогічні ознаки?
Чи не ці настрої є рушійною реактивною силою, що приводить до влади політиків з тих самих політичних кіл і з практично тотожною риторикою? По суті політична колода Белграда тільки тасується, а карти в ній ті самі.
Чи зможуть серби змінити курс з імітації інтеграції до європейської спільноти (Сербія досі не виконала вимог до санкцій ЄС проти Росії за її війну) на реальні кроки зі зміною акторів на політичній сцені? Незабаром покажуть вибори.