У владі стверджують, що його ухвалення запровадить судову реформу. Прийняття реформи було передвиборчою обіцянкою Петра Порошенка.
Справедливої реформи чекають громадяни і західні партнери, але частина юристів не вірить у зміни на краще. А в опозиції реформу сприймають, як посилення президентського контролю над людьми в мантіях.
Допомогти розібратися сайту "24" з судовою реформою ми попросили заслуженого юриста та одного з авторів Конституції України Віктора Мусіяку. Він розповів, чому судову реформу можна легко скасувати у Конституційному суді, а також яких помилок потрібно уникнути при створенні Антикорупційного суду.
Як вам епопея з ухваленням закону 6232?
– У п'ятницю я подивився 10 хвилин засідання парламенту і вимкнув. Це просто жах! Така кількість зауважень до законопроекту мала би розглядатися на рівні комітету.
Це показує, як у нас відбувається творення законів. Коли його готує Кабмін чи Президент, то не враховують найдрібніших зауважень. З п’ятнадцяти поправок, які я чув, половина були змістовними, ніхто з більшості їх не підтримав.
Це важко назвати політичною боротьбою, радше повне ігнорування протилежної точки зору.
Така поведінка депутатів від БПП і "Народного фронту" може бути наслідком домовленості між Адміністрацією Президента і суддями, що документ слід прийняти саме у такій редакції.
– Так, на жаль, так воно виглядає.
Читайте також: Угода з Фемідою: як Порошенко після реформи отримає своїх суддів
Цей закон вийшов з-під пера Ради судової реформи при Президентові України. Суддівська верхівка там має беззаперечний вплив, а присутність громадськості є формальністю. Навіщо вам членство у такій Раді? Ви ж теж розділяєте відповідальність за її законодавчі ініціативи.
– Рішення ухвалюють більшістю – я голосував проти.
У мене виникало бажання вийти не лише з Ради судової реформи, але й Конституційної комісії при Адміністрації Президента. Таке я вже проходив при Януковичі.
Мусіяка вирішив не залишати Раду судової реформи при Адміністрації Президента
Тоді гучно залишив Конституційну Асамблею, коли зрозумів, що вони там вигадали (зміни до Конституції, які надали Януковичу більше повноважень – "24"). Але користі з цього було мало.
Рік тому я долучився до Конституційної комісії в Адміністрації Президента вже за нинішнього глави держави. Комісія готувала пропозиції щодо закону про Конституційний суд. Жодної моєї ідеї у фінальній версії закону я не знайшов. Вирішив залишитися, бо поки ти там, то маєш розуміння, звідки дме вітер.
Не врахували мої зауваження також до закону "Про судоустрій і статус суддів" – це основний закон у судовій реформі і його важко назвати конституційним.
Ви маєте на увазі, що цю судову реформу можна вважати антиконституційною?
– Уявіть собі: депутати ухвалили закон, який спирається на зміни до Конституції, яких там ще не було. Хіба можна приймати конституційний закон перед змінами до Конституції? Я жахнувся, коли це зробили. Я вже мовчу про порушення процедури і регламенту парламенту.
Якщо знайдуться 50 підписів у Верховній Раді на подання до Конституційного суду, то я впевнений, що КСУ визнає закон "Про судоустрій і статус суддів" неконституційним.
По цьому закону немає висновків Венеціанської комісії. Його боялися подавати на розгляд, бо потім ці висновки не можна буде обійти.
Що на вашу думку, ще не так із судовою реформою?
– Скільки було розмов, що Верховному суду потрібно повернути повноваження, які у нього забрав Янукович у 2010 році. Цього не зробили.
Регіонали шукали, як викинути голову Верховного Суду Василя Онопенка з посади. Не знайшовши спосіб, вони знищили статус Верховного суду. Створили так звані Вищі спеціалізовані та касаційні суди.
Читайте також: Бекграунд судової реформи: резонансні справи, які закінчились провалом
У реформі прописали, що Вищі касаційні суди можуть створюватися, залишилася також судова спеціалізація – фактично, судова система збереглася, як матрьошка. Верховний суд досі не Верховний суд. Він як шкарлупа, а всередині – Вищі касаційні суди.
Судова реформа не повернула реальних повноважень Верховному суду, але зробила його механізмом для впливу на всю судову систему
Які загрози з прийняттям такої реформи ви бачите?
– Якщо ухвалять закон 6232 в тій редакції, яка є зараз, рішення Верховного суду, як тлумачити закон, стануть обов'язковим для виконання для органів державної влади і місцевого самоврядування.
Усі рішення Верховного суду покладуть початок прецедентному праву, яке не притаманне нашій правовій системі. Разом з тим, Конституційний суд більше не матиме повноважень тлумачити закон. Прибирається принцип законності. Це означає, що "правильно" сформований Верховний суд зможе підправити будь-яке рішення нижчих судів. Це велике поле для зловживань.
Чому так сталося?
– Ви були праві, коли говорили про вплив чинних суддів.
Як у таку заплутану судову систему вбудувати Антикорупційний суд?
– Проблема криється у тому, що в закон "Про судоустрій і статус суддів" передбачили утворення Вищого антикорупційного суду. У мене питання: вищий чого? За правовим визначенням – це особливий суд. В Конституції утворення таких судів заборонено.
Треба придумати систему, або спеціалізацію суддів. Просто написати у законі про утворення ще одного Вищого суду – це невігластво.
Поки що ми не наблизилися до забезпечення цієї ділянки судової влади.
Як виходити з такої ситуації?
– Спочатку треба вирішити питання нестачі суддів. Зараз понад 40 судів не працюють. За моєю інформацією з 7-8 тисяч суддів є 4 тисячі вакантних місць. Навантаження на суддів величезне. Важко говорити про якість розгляду справ. Я навіть не знаю, як у Мін'юсті з цим дають раду. Треба було почати процедури набору суддів з першої інстанції, а почали з Верховного суду.
Спочатку я пропоную прийняти нову редакцію закону "Про судоустрій і статус суддів". Але влада на це не піде. Їх поки все влаштовує. Кожен процесуальний кодекс слід розділити на окремі закони, а не в одному пакеті законопроекту 6232.