Окупація Франції
Регіон столиці Франції опинився під окупацією ще в червні 1940 року з моменту підписання Комп’єнського перемир’я. Внаслідок цього на південному заході країни було створено так званий режим Віші, який офіційно дотримувався політики нейтралітету, проте, фактично вів політику в інтересах країн "Осі". Франція з того часу почала вважатися одним із найспокійніших регіонів Рейху. Так тривало впродовж чотирьох років.
Треба знати! Трагедія Бхопала – страшна катастрофа в Індії, яка за лічені хвилини знищила все живе, 18+
У червні 1944 року в Нормандії висадились англо-американські війська під командуванням майбутнього президента США, генерала Дуайта Ейзенхауера. Вони відкрили на цій території другий фронт, а їхня чисельність втричі перевищувала присутнє німецьке військо.
Дуайта Ейзенхауера
До 15 серпня прибулі військовослужбовці змогли дістатися до Парижа. Вкрай незадоволений такою ситуацією Адольф Гітлер наказав будь-якою ціною втримати місто, а у випадку неможливості – знищити його. Спершу армія, яка визволяла Нормандію, мала намір оточити місто та змусити німецькі сили здатися, проте генерал Шарль де Голль переконав їх піти на штурм.
Адольф Гітлер
У передчутті наступу, члени гестапо разом із поліцією режиму Віші почали проводити арешти громадян, яких підозрювали у зв’язку з французьким спротивом – рухом "Вільна Франція", керівником якого був Шарль де Голль. При цьому керуючись здебільшого своєю інтуїцією.
Шарль де Голль
Загалом було затримано 2600 осіб, яких того ж вечора відправили у концентраційний табір Бухенвальд. Того ж дня в Парижі почався загальний страйк, який зупинив роботу майже всіх інстанцій міста.
Наступного дня нацисти спіймали та стратили у Булонському лісі 35 учасників французького Спротиву, які зібралися в цьому місці на таємну зустріч. 17 серпня воєнний комендант Парижа наказав замінувати всі стратегічно важливі будівлі в місті, виконуючи забаганку Гітлера – у разі потреби знищити столицю. Наступного дня активізувався французький Спротив. Відчуваючи наближення союзників, вони практично всюди розклеювали плакати із закликами до загального збройного повстання. Дати відсіч нацистам закликали усіх, хто міг тримати в руках зброю проти німців та членів режиму віші.
Початок збройних сутичок
Вже ввечері 18 серпня деякі частини вермахту та співробітники окупаційного режиму почали масово покидати місто. В межах столиці залишилося близько 25 тисяч військових, які мали тримати оборону. Наступного ранку на вулицях міста почали з’являтися перші окопи та барикади. Між німцями та бійцями Спротиву, які повстали, зав’язалися збройні сутички.
Карта Франції до моменту визволення Парижа
Ввечері представники німецьких сил без суду розстріляли чотирьох працівників "Червоного хреста", які прибули на територію міста декілька днів тому для надання допомоги пораненим з обох сторін. Нацисти підозрювали змову на кожному кроці та надавали перевагу усуненню можливих ускладнень заздалегідь. Того ж дня сутички переросли у повномасштабні вуличні бої на території всього Парижа.
Визволення Парижа
Загальний наступ союзного війська розпочався 20 серпня, того ж дня між сторонами було укладено тимчасове перемир’я, завдяки якому обидві сторони укріпили оборону. Через два дні перемир’я порушила німецька артилерія, вони відкрили масовий вогонь по бійцях спротиву. Невдовзі Гітлер віддав наказ перейти в наступ та придушити повстання, однак, німцям не вистачало для цього військових.
До слова: Сотні людей загинули уві сні: моторошні факти про великий чилійський землетрус
Відтак 24 серпня в місто з двох сторін увійшла 4-та піхотна дивізія США та бронетанкова дивізія "Вільна Франція". Їхня загальна чисельність складала 16 тисяч осіб. До кінця дня їм вдалося майже повністю ліквідувати оборону нацистів та режиму Віші, а бої точилися лише в центрі міста. Воєнний комендант міста, якому Гітлер наказав знищити столицю, добровільно здався в полон, так і не виконавши завдання. А вночі 25 серпня Париж було офіційно звільнено.
Париж після звільнення
Французька бронетанкова дивізія проходить повз Тріумфальну Арку
Численні втрати під визволення Парижа
Впродовж тижня з 19 по 25 серпня німецька сторона зазнала людських втрат чисельністю 3200 солдатів, ще 11800 здалися в полон. Озброєні бійці режиму Віші втратили близько тисячі осіб, решта – 4000 також опинилися в полоні. Зі сторони визволителів столиці загальні втрати сягали близько 1200 людей. Проте, як виявилося згодом, союзним військам та бійцям спротиву вдалося ліквідувати за цей час не всіх відданих фанатів нацистського режиму.
Впродовж наступних кількох днів, коли відбувалися парадні проходження містом, попри загальну капітуляцію німців, на вулиці було ще не зовсім безпечно. Декілька десятків снайперів, які відмовилися здаватися та все ще продовжували віддано захищати позиції свого режиму, відкривали вогонь в окремих частинах міста. Внаслідок їхніх дій загинули та були поранені ще декілька десятків офіцерів і мирних жителів.
До слова: "Листопадові погроми" – страшна ніч, яка стала першим провісником Голокосту
Так, 29 серпня німецький снайпер ледь не застрелив генерала Шарля де Голля. Керівник організації "Вільна Франція" саме виступав на параді, коли прихильник нацистського режиму вистрілив у нього з даху готелю, який знаходився неподалік. Снайпер промахнувся і його швидко знешкодили, а Шарль де Голль спокійно завершив промову. Активні прихильники режиму Віші в цей час були арештовані та страчені.
Деякі історики сьогодні розглядають визволення Парижа, як останню сутичку в битві за Нормандію. Інші вважають, що останніми були сутички американо-британських військ із нацистами в межах Фалезької операції на заході Франції. Хоча обидва моменти відбувалися практично в той самий час, визволення Парижа можна вважати початком масштабного наступу союзних військ.