Пекін намагається просувати власне бачення майбутнього "світового порядку", де сам Китай буде відігравати ключову роль. Заради досягнення цієї мети китайський лідер не цурається зустрічей з такими токсичними фігурами, як Путін, адже Москва потрібна Пекіну як інструмент для досягнення більш глобальних цілей. 24 Канал традиційно аналізує політику Китаю, а також те, як на це реагуватиме Україна та Захід.

Цікаво Китай не готовий обговорювати Україну так, як того хоче Путін, – інтерв'ю з Михайлом Подоляком

Триденний візит китайського лідера Сі Цзіньпіна мав на меті вчергове продемонструвати тісні зв'язки між Росією та Китаєм, потужні "дружні" відносини з Владіміром Путіним та спробу просувати зміну міжнародного порядку, який очолюють США та союзники. Кульмінацією зустрічі можна вважати понад десяток угод про посилення співпраці в дуже різноманітних сферах: від торгівлі та технологій до державної пропаганди.

У всьому світі це викликає непідробний інтерес. Ми навіть трохи вам заздримо. У Китаї створено дуже ефективну систему економіки та зміцнення держави. Вона набагато ефективніша, ніж у багатьох інших країнах. Це очевидний факт,
– сказав кремлівський диктатор Сі Цзіньпіну.

Схоже, що санкції Заходу, про які кремлівська верхівка невпинно казала, як про ті, що "не працюють" або навіть "корисні" для Росії, все ж таки дають про себе знати. Сьогодні Росія фактично відрізана від сучасних західних технологій, які є вкрай необхідними не лише для військової машини Росії, а й для підтримки своєї основної статті доходів – постачань нафти та газу.

Газогони та нафтопроводи також залежать від високотехнологічних компонентів, отже Росії вкрай необхідно налагодити постачання цих деталей з Китаю, замістивши західні аналоги.


Китай за останній рік збільшив постачання енергоресурсів з Росії / інфографіка Financial Times

Варто також звернути увагу, що в своїх спробах відійти від міжнаціональних розрахунків в американському доларі Росія переводить левову частину власних бюджетних резервів та державних закупівель в китайський юань, таким чином лише підсилюючи свою залежність та виокремлюючи Китай як своє основне рятувальне коло від міжнародної ізоляції та санкційного тиску.

  • Москва вважає свою економічну залежність від Китаю вирішальною для її перспектив виграти війну проти України та подолати наслідки західних санкцій. Окремо, Владімір Путін наполягав на розбудові другого газогону в Китай – "Сила Сибіру-2", як такому собі аналогу вже мертвого проєкту "Північний потік-2.
  • За результатами зустрічі Кремль заявив, що всі домовленості, навіть з Монголією, щодо побудови нової газової труби на Схід вже досягнуті, однак реальність може сильно відрізнятися від бажань російського керівництва.


Проєкт "Сила Сибіру-2" в інфографіці FT

Сі Цзіньпін повністю підтримує Росію в її антизахідній риториці. Проте, щодо глибоких економічних зв'язків досі вагається. Західні ЗМІ повідомляють, що Сі Цзіньпін так і не дав Путіну чітких сигналів щодо будівництва газопроводу "Сила Сибіру-2".

Попри те, що Китай наразі задоволений нескінченним потоком дешевих російських енергоресурсів, уряд Сі Цзіньпіна все ж зосереджений на диверсифікації постачань, фактично, бажаючи уникнути помилки Європи, яка увігнала себе в залежність від Росії. Китай в цьому питанні займає далекогляднішу позицію, адже після економічного спаду, спричиненого пандемією Covid-19, Пекін не потребує додаткового газу з Росії, отже займає позицію очікування.


Росія закуповує більше товарів подвійного призначення з Китаю попри заборону США / інфографіка Financial Times

При цьому, постачання до Росії здійснюють не китайські гіганти, на кшталт Huawei, які були змушені приєднатися до санкцій США, побоюючись вторинних наслідків. Їхнє місце зайняли маловідомі китайські виробники. Результати такого "імпортозаміщення" місцями виглядають не дуже вдало, адже малі компанії не можуть забезпечити достатній рівень якості цих деталей. Втім, так чи інакше, це дає змогу російським компаніям, особливо в галузях нафтопереробки та видобутку газу, триматися на плаву.

Рушійною силою зустрічі Сі Цзіньпіна з Владіміром Путіним стало бажання Китаю розбудувати своєрідну "коаліцію" на противагу США та започаткувати новий "світовий порядок", який би більше відповідав авторитарному баченню китайського лідера. Путін та Сі закликали посприяти створенню "багатополярного світу" – новомодного для диктатур терміну, яким вони описують невдоволення західними цінностями та правилами, які встановилися після Другої світової війни. Лідери Росії та Китаю пообіцяли докласти спільних зусиль, щоб "захистити міжнародну систему", в якій сьогодні домінують США.


"Дружня" зустріч Путіна та Сі завершилася низкою угод та спільних заяв / фото Getty Images

Та ж Росія наразі не має привабливої ідеології, а повністю побудована на протиставленні себе Заходу, навіть якщо це передбачає просування доволі архаїчних середньовічних цінностей. Іран, інший потенційний союзник по новій коаліції, сьогодні також сконцентрований на консервативному релігійному фанатизмі, який подекуди протирічить реальним бажанням іранського народу, від чого в країні існує доволі нестабільна політична ситуація. На цьому фоні китайські комуністи, які нещодавно відсвяткували сторіччя зі створення своєї партії, виглядають "найбільш дієвою моделлю".

Реальною ж метою, якою вмотивовані авторитарні противники Заходу, є збереження власної влади:

  • Владімір Путін повністю сконцентрований на цій ідеї, адже на противагу цьому стоїть його власне фізичне виживання.
  • Іранський аятола Алі Хаменеї сьогодні, так само як і Путін, ізольований від решти світу, його країна знаходиться під санкціями Заходу, а єдиною темою для обговорення з цивілізованими країнами є запобігання ядерній програмі Ірану.

При цьому сам Китай використовує ці бажання авторитарних лідерів лише заради власної вигоди. Маніпулюючи ізоляцією цих країн від цивілізованого світу, Китай популяризує використання юаня для розрахунків, а також пропонує себе як основного покупця ресурсів, якими насичені ці країни.

Китай не створюватиме коаліцію як таку, він буде створювати світ, який буде сильно пов'язаний з ним. Це просування юаня, використання китайських технологій, використання китайських інфраструктурних проєктів. Китай не буде робити коаліцію в сенсі колективного Заходу, яка буде пов'язана спільними цінностями та принципами. Китай буде намагатися побудувати простір, де всі рішення будуть прийматися на певному балансі інтересів, і де ключові рішення не можуть прийматися без участі Китаю,
– підкреслює ексміністр закордонних справ України Павло Клімкін.

Економічні можливості Китаю сьогодні також дозволяють йому диктувати свої умови та змушувати Захід рахуватися з його думкою. Втім, попри це, ті ж США та Європа застерігають Пекін від радикальних дій, особливо від підтримки Росії, адже фінансові можливості Китаю все ще сильно залежать від Вашингтона та Брюсселя. На тлі зустрічі Путіна та Сі США заявили, що не бачать того, щоб питання постачань зброї в Росію "було знято з порядку денного" під час діалогу двох лідерів, та вчергове наголосили на можливих наслідках, якщо Китай вдасться до такого кроку.

Тема війни в Україні не пройшла повз зустрічі в Москві. При цьому, судячи зі слів Путіна, китайському лідеру вдалося переконати його стати на бік свого так званого "мирного плану". Втім, щодо цієї ідеї Путін висловився доволі неоднозначно. Річ у тім, як заявив Путін, що Росія "готова взяти деякі положення цього плану за основу мирного діалогу".

Безумовно, ми не обійшли увагою і ситуацію навколо України. Вважаємо, що багато положень виділеного Китаєм мирного плану співзвучні російським підходам і можуть бути взяті за основу для мирного врегулювання, коли до нього будуть готові на Заході й в Києві. Однак, поки що такої готовності з їхнього боку ми не спостерігаємо,
– заявив Путін на зустрічі з Сі Цзіньпіном.

Наразі незрозуміло, як Китай відреагував на лише часткове прийняття своєї ініціативи з боку Росії, однак очевидно, що деякі положення китайського плану вкрай невигідні Кремлю. Ймовірно, Москві дуже не сподобалася частина, що змушує поважати територіальну цілісність та суверенітет України, і навпаки – Росія у захваті від пропозиції зняти з неї односторонні санкції.

Водночас на думку колишнього міністра закордонних справ України Павла Клімкіна, пропозиція Китаю не є конкретним планом дій, а швидше переліком принципів для майбутнього миру, отже й тлумачити ці пункти можна по-різному.

Наприклад, згадка про територіальну цілісність. Це не означає, що Китай тлумачить це так само, як і ми, оскільки китайці голосували "проти" по нашій резолюції в ООН, де прописана територіальна цілісність та відведення російських військ з нашої території. При цьому, бачення Китаю та Росії теж суттєво відрізняються. Однією з цілей візиту Сі Цзіньпіна було відчути особисто, що і як хоче та планує робити Путін,
– наголошує Павло Клімкін.

При цьому, це не означає, що всі пропозиції зрештою будуть застосовуватися. Китай і надалі проводитиме консультації з іншими міжнародними партнерами та найближчим часом планує зустріч з президентом Бразилії та деякими європейськими лідерами.

При цьому, Путін зазначив, що Україна та Захід всіляко критикують мирні ініціативи Китаю. Однак це просто чергова спроба перекласти відповідальність з боку Кремля, адже будь-яка пропозиція з припинення вогню не може стартувати, допоки Росія не виведе свої війська з України. В іншому випадку це сприймається як спроба допомогти Росії заморозити конфлікт, щоб відновити сили та продовжити війну.

При цьому, США дуже скептично ставляться до "мирної ініціативи" Китаю, адже вона не передбачає достатнього тиску на Росію, яка є агресором та рушійною силою продовження цієї війни. Держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що "світ не повинен вводити себе в оману", а намагання Китаю зупинити війну лише заморозить конфлікт та винагородить Росію окупованими українськими територіями.

Фундаментальним елементом будь-якого плану припинення війни в Україні та встановлення справедливого й міцного миру має бути підтримка суверенітету та територіальної цілісності України, – заявив Ентоні Блінкен

Водночас у США зростає занепокоєння тим, що Китай намагається загнати Вашингтон у глухий кут своєю мирною ініціативою. Попри всі застереження США, пряма відмова від китайського плану може розв'язати руки Пекіну, який почне переконувати країни, втомлені від війни та її економічних наслідків, у тому, що американці взагалі не зацікавлені у мирі та виступають проти припинення вогню та завершення конфлікту.

Поки Сі Цзіньпін обговорював спільні плани на зустрічі з воєнним злочинцем Владіміром Путіним, прем'єр-міністр Японії Фуміо Кішіда здійснив неочікуваний візит в Україну, щоб зустрітися з президентом Володимиром Зеленським.

Кішіда наголосив, що вирішив на власні очі побачити ситуацію в Україні, зокрема відвідав Бучу, де російські військові вчинили десятки воєнних злочинів під час вторгнення на Київщину. Водночас прем'єр Японії підкреслив необхідність захисту міжнародного порядку, заснованого на правилах, та запросив Зеленського на майбутній віртуальний саміт Великої сімки, де цього разу головуватиме Японія.

Зеленський дуже позитивно оцінив зустріч з японським прем'єром. В Офісі Президента наголосили, що партнерство між Україною та Японією наближує повернення миру в Україну та посилює глобальну безпеку. Сторони обговорили наміри Росії посилювати агресію та домовилися продовжувати діалог щодо розширення безпекової взаємодії. Зрештою, Кішіда оголосив про нову військову, фінансову та гуманітарну підтримку України з боку Японії.

Цей візит означає, що в нас є друзі та партнери в Азії. Японці розуміють, що в якийсь момент Китай може стати реваншистським і в риториці, і в своїх діях. Оскільки Путін теж був реваншистським в риториці, але йому багато хто не вірив, а тепер ми бачимо результат такого підходу. Японці дуже вкладаються в оборону, майже вдвічі збільшили бюджет, намагаються будувати логіку безпекових альянсів в Азії. Для них досвід української війни та взаємодія з нами є не лише символічною, але й практично важливою,
– підкреслює ексміністр закордонних справ України 2014–2019 років.

Уявлення про те, що Схід нібито більше схиляється до партнерства з Росією, а Україна отримує підтримку виключно від країн Заходу не відповідає дійсності. Як і в Європі, погляди на війну в Україні не є однорідними, а візит японського прем'єра лише це підкреслює.

Мета Китаю стає дедалі зрозумілішою, і візит Сі Цзіньпіна до Москви це повністю підтверджує. Пекін намагається виходити на передній план у врегулюванні найбільшого конфлікту на планеті, вдаючи миротворця. При цьому наочно демонструє, який серйозний вплив він має на Росію, яка через міжнародну ізоляцію та санкційний тиск переходить у васальне положення до свого східного сусіда. Китай намагається утворити "багатополярний світ", де він займатиме панівну позицію головної противаги США.

Підтримка Росії в цьому контексті є вкрай важливою, адже Китай не може допустити падіння режиму Владіміра Путіна, хоча його послаблення вкрай вигідно для Пекіна. Заради досягнення цієї мети Сі Цзіньпіна навіть не хвилює ордер Міжнародного кримінального суду та загальна токсичність фігури Владіміра Путіна. Водночас Китай посилює свій вплив на Близькому Сході, де позиції США відчутно впали за останні 20 років. Спроби примирення Саудівської Аравії та Ірану лише підкреслює образ "миротворця" та такого собі нового світового поліцейського, який здатен стабілізувати відносини навіть між запеклими ворогами.


Китай намагається примирити Іран та Саудівську Аравію / Фото МЗС Китаю

Небезпека полягає в тому, що Китай просуватиме логіку компромісів заради компромісів. Ми прекрасно розуміємо, що поступки – це погана логіка, вона ніколи не працює з такими режимами, як російський. Китай поширює просту логіку, де принципи, права людини та цінності не є критичними, краще якнайшвидше досягти простих результатів, а Пекін буде цьому сприяти. Ця логіка може знайти прихильність у багатьох країнах не західного світу,
– вважає Павло Клімкін.

Проблема для Китаю полягає в тому, що, на відміну від США, їхня модель не пропонує широких перспектив для всіх потенційних учасників. Китай намагається підтримати Іран, ігноруючи його ядерну програму, що несе загрозу іншим партнерам Пекіна в регіоні. Китай посилається на повагу до суверенітету, не обмежуючи загарбницькі дії великих держав проти своїх сусідів.

Західна модель, яку так активно просували США після завершення Другої світової війни, мала на меті зробити світ безпечнішим для всіх. З плином часу стало очевидно, що це не завжди працює, а подекуди призводить до великих проблем, як на тому ж Близькому Сході. Однак ідеї Китаю, які насправді спрямовані лише на посилення власного впливу, не здатні зробити світ безпечнішим. Навіть навпаки, ігнорування необхідності якихось спільних цінностей може призвести до повністю зворотного результату.