Гуртки на будь-яку тематику. От про що б ви не подумали, відповідний гурток точно був. Юних пожежників? Будь ласка! Юного космонавта? Та кожен другий! Кого? Любителів природи? Звичайно. Це ж юннати. Юні натуралісти.
Читайте також: Згадати все. Ан-225 Мрія: український гігант
Всі ці добровільно-примусові заняття найчастіше під одним дахом – будинку піонерів. У великих містах тут могли проводити кілька сотень найрізноманітніших гуртків. Залучення дитини до гурту за інтересами припадало на початок навчання у школі. Причин – кілька. Хоча частіше обходилося прозаїчним: після школи за дитиною просто нікому було доглядати.
Гуртки були на всі смаки. Від ракетобудування та літакобудування до шахів і шашок. Ми вчились оцим різним мистецтвам у палаці піонерів, і в такі хвилини занять він перетворювався у мурашник. В одній кімнаті грали в шахи, а в сусідній кімнаті на трубі, а ще далі танцювали,
– розповів Анатолій Яворський, головний редактор інформпроектів "24".
У держави – свій інтерес. Те, чому вчили на гуртках, далеке від політики, але щедро просочене ідеологією. Гуртки для дітей – безкоштовні. Гріх не записатися. Не сподобалось? Піду на інший. Викладачам таке ставлення, звісно, не до вподоби. Тому перспективніших тягнули з усіх сил. Ну а слабшими ніхто особливо не переймався.
В той час це була піонерія, комсомол, ленінці. Будь готовий – завжди готовий. Все було в цьому напрямку. Ідеологія постійно була в цьому,
– запевнив Народний артист України Віктор Павлік.
А вчителі хто? Особливих вимог до фаховості не було. Головне, щоб людина хоч трохи розбиралась у темі та вміла працювати з дітьми. Логіка вчителів зрозуміла – зацікавити і втримати дітей. Тоді гурток не закриють, а отже надбавка до зарплати збережена. У дітей своя логіка. Хтось, справді, горить новими знаннями і вміннями, ну а дехто.
Приходив просто почитати журнали, бо гуртки виписували молодіжні журнали. "Моделіст", "Конструктор". Можна було погортати. Виписати схему світомузику і вдома спаяти – мати світомузику,
– згадує Анатолій Яворський.
Розподіл на чоловічі та жіночі професії у ті роки був залізобетонним. І лише один спільний гурток міг добряче зіпсувати настрій хлопцям. Інша справа, коли ти залучений в авіабудування. І не важливо, що це лише невеличкі копії справжніх літаків. Моделінг та інші робочі спеціальності освоювалися на станціях юного техніка. Там є все необхідне обладнання, а серед викладачів – передовики виробництва.
Читайте також: Згадати Все. Автомобільний гараж: острів чоловічої свободи
Гурток авіамоделювання, як і космічний, стабільно збирав аншлаги. А кожен другий хлопчик мріяв бути якщо не космонавтом, то льотчиком. Перемогти на таких змаганнях – величезний успіх. Горді вчителі, заплакані батьки і щасливий ти з грамотою в руках. Здавалось би, просто шматок паперу. Але ж який цінний! Ковалями цієї перемоги були й патронатні організації.
Як боролися з дефіцитом матеріального забезпечення гуртків – дивіться у програмі.