Кто шагаєт дружно в ряд? Піонерський наш отряд! У кого не було села, той ці слова горлопанив кожного літа, маршируючи плацом в шерензі таких же червонокраваткових колег. Знаєте як в тому анекдоті. Їдуть зек і піонер в поїзді. Ну і малий питає. Дядя, дядя, а ви звідки їдете? "С лагєря, малой". Піонер розуміюче киває головою: "І я дядінька з табора їду!"
Читайте також: Згадати Все. За валюту і під ковпаком КДБ: Проституція в Союзі
Для батьків відправити дитину в табір значило зітхнути із полегшенням і справді добре провести літо. Щоб розвантажити квартиру від дітей і зайнятися чимось корисним, як от ремонт чи повноцінна відпустка, батьки намагалися сплавити своє чадо в табір з наймолодшого віку.
Я поїхала в табір ще до першого класу. Не було з ким бути вдома. Дитина сама. І я в табори їздила кожного року на одну зміну чи дві,
– розповіла актриса театру та кіно Альона Узлюк.
За відпочинок дитини в таборі доводилося домовлятися заздалегідь. Путівки в престижні табори діставали по блату або за щасливим збігом обставин. Табори під менш гучними вивісками доступні були кожному. Просто заплати 10 карбованців, отримай путівку і розпишись. Де б ти не проводив літо, імідж свого табору захищав всіма доступними методами.
Якщо для батьків літній табір – мрія, то чи були задоволені самі діти? Історія знає навіть випадки втеч із таборів. Це ж як допікав дітям режим!
У мене є знайома, яка взяла валізку і поїхала додому. І сказала бабусі: хоч убий, я туди не повернусь. Були випадки, звісно,
– згадує Олександр Володарський, письменник-гуморист і драматург.
Але будемо відверті: більшості дітей такий відпочинок подобався. Бо із задоволенням поверталися з року в рік. І байдуже, що в таборі все по команді. Тут природа, хороша компанія, спортивні змагання, виступи на концертах. Ну, словом, було чим зайнятися. Село прокидається з півнем, а піонерський табір за сигналом сурмача. Харчування було більш-менш якісне. Дієтична їжа і багато фруктів. За столи ішли з піснею.
Про традиції в літньому таборі – дивіться у програмі.