Ідеальну країну, де немає місця проституції та класовій нерівності, а всі її жителі відкритими очима дивляться у світле майбутнє, можна було побачити лише в радянських фільмах і на шпальтах пропагандистських газет. Насправді ж торгівля тілом існувала всюди та у всі часи і СРСР тут – не виняток.
Читайте також: Згадати Все. Студентська сесія
У дореволюційні часи в Києві працювали десятки борделів. Проституція офіційно визнавалась професією, а повії проходили регулярний медогляд і платили податки в державну казну. З приходом до влади совєтів секс-індустрія опиняється поза законом, але нікуди не зникає. Проституція стає підпільною.
Кримінальної статті за заняття проституцією в Союзі не було, але це не означає, що за секс-послуги не карали. Жриць кохання намагалися притягнути до відповідальності за супутніми статтями, до прикладу, тунеядство чи виготовлення порнографічних матеріалів. Однак це виняткові випадки, як правило, органи покривали повій і мали з них непоганий відсоток.
Секс за гроші був доступним не лише солідним дядькам при посадах, підприємливим кавказцям чи заможним іноземцям. Тілесні втіхи можна було дозволити собі й на зарплату інженера. Головне знати, де шукати. Наприклад, Хрещатик був умовно поділений на дві частини.
Я виріс на Хрещатику, тому що я жив поруч на Бессарабці. І ми весь час приставали до дуже хороших дівчат. А коли ти пристаєш до дівчини, підвалює якийсь чувак і починає щось тобі говорити, а до тебе не доходить, що це повія,
– розповів письменник і сценарист Богдан Жолдак.
Були повії, яких називали "елітними". Вони пили дорогий алкоголь, курили виключно закордонні сигарети і носили на собі продукцію явно не радянської легкої промисловості.
Як у Радянському союзі ідентифікували працівниць секс-індустрії – дивіться у програмі.