Про перший збройний конфлікт читайте тут.
Другий збройний конфлікт, який викликає відчуття жахливого дежавю – це Південний Судан.
Від громадянської війни до незалежності і назад
Молода держава Південний Судан важко здобувала свою незалежність. Після 22 років громадянської війни Південний Судан отримав спершу автономію, а через 6 років референдум і незалежність. Проте в 2013 ситуація різко погіршилася, після того як президент Салва Киїр звільнив віце-президента країни та провів зміни в уряді. Після цього серед керівництва держави залишилися представники лише народності дінка, до якої належить і сам президент Киїр. Представників же другої за чисельністю народності нуер серед влади майже не залишилося, що і стало каталізатором для нового конфлікту.
В 2014 році в країні почалися масові вбивства, по радіо закликали представників конкретної етнічної групи покинути міста, чоловіків закликали ґвалтувати жінок іншої общини в знак помсти. Страшенно знайомі мотиви змушують згадати геноцид в Руанді.
Геноцид в Руанді
В 1994 році, так само як і в Південному Судані сьогодні, на основі етнічної приналежності в республіці Руанда розгорнулася кривава бійня. В результаті державного перевороту в республіці почалося майже полювання на етнічну меншість країни народність тутсі, а також тих хуту, які притримувалися поміркованих політичних поглядів.
Тоді ідеологія "Сила Хуту" стала основою для масових вбивств та насильств. Жорстока пропаганда в ЗМІ проти тутсі була ще до незалежності Руанди, вона продовжувалася і після. Друкувалася так звані "10 заповідей хуту" де одною з ключових ідей було припинення будь-якого співчуття до тутсі. Під час самого геноциду пропаганда в ЗМІ зіграла також величезну роль.
Кривава пропаганда в ЗМІ
Найбільшої шкоди принесла радіостанція "Радіо тисячі пагорбів", так як друковані ЗМІ були не надто популярні в країні, радіо було найдоступнішим та найзручнішим засобом для здобування інформації. По радіостанції передавали повідомлення із закликами вбивати тутсі та навіть зачитували списки потенційно небезпечних осіб. Працівників цієї радіостанції міжнародний трибунал засудив на довгі роки тюрми. За результатами проведених досліджень в тих місцевостях Руанди, де сигнал радіохвилі був кращий, кількість вбивств була більша на 60% ,ніж в інших регіонах.
Ситуація в Південному Судані багатьма рисами нагадує Руанду. Нарощування ненависті між двома народностями, утиски незгідних, пропаганда жорстокості в ЗМІ та тисячі біженців. Кількість жертв в Руанді за різними даним коливається від 500 000 до 1 000 000, і це лише за 100 днів. За два роки збройних зіткнень та неодноразових порушень перемир’я в Південному Судані загальна кількість жертв налічує близько 10 000 та 700 000 біженців. Це значно менше ніж в Руанді, проте на початку цього конфлікту не було кривавих закликів у ЗМІ.
Вчитися на помилках інших країн надзвичайно важливо, ціна помилок – людські життя. Німецький письменник Пауль Томас Манн назвав війну боягузливою втечею від проблем мирного часу. Це надзвичайно правильне твердження, амбітним лідерам легше вирішити усі проблеми за допомогою зброї , будь то бажання видобувати нафту, чи просто жага влади.
Підготувала Макарчук Ірина