Широкомасштабні репресії з боку радянського режиму забрали життя понад 40% кримських татар, повідомляє Український інститут національної пам'яті.
Читайте також Услід за нацистами та СРСР Росія продовжує етноцид кримських татар: заява Меджлісу до 9 травня
У дорозі кримські татари вмирали, адже умови, в яких їх депортували, були практично несумісними із життям. Більшість тіл ховали вздовж залізничної колії, а деякі тіла просто залишали.
Похорони, місто Красновишерськ, 1944 рік / Фото: Український інститут національної пам'яті
Більше половини кримськотатарського народу переселили до Узбекистану. Іншу частину людей розбили на групи і депортували до Казахстану, Таджикистану, Марійської АРСР, на Урал та до Костромської області. На фото депортований татарин Юсуф Кадиров в Узбекистані у 1945 році.
Юсуф Кадиров, Узбекистан, 1945 рік / Фото: Український інститут національної пам'яті
Щоб вижити, кримські татари шукали різну роботу. Так, жінки були змушені працювати на баржі на пристані Орєхов Яр, Марійська АРСР. Фото зроблене через 10 років після депортації.
Пристань Орєхов Яр, Марійська АРСР, 1954 рік / Фото: Український інститут національної пам'яті
Чоловіки працювали на лісоповалі.
Лісоповал у Марийській АРСР, 1950 рік / Фото: Український інститут національної пам'яті
На цьому фото мешканці сіл Отузи та Шелен, яких депортували у місто Красновишерськ, Молотовської області.
Депортовані Криму – жителі сіл Отузи та Шелен, 1948 рік / Фото: Український інститут національної пам'яті
