ЗСУ просунулись вперед під окупованим Донецьком

Відвойовані позиції відносно нові через те, що Збройним Силам України було не дуже видно, як підходять диверсійні групи противника. Їм довелося просунутись на 200 метрів вперед, і тепер огляд у них ну дуже гарний. І бойовики сюди майже не суються.

Читайте також: #ВишийДляГероя: допоможіть зберегти життя українським воїнам

Місцевість тут специфічна – яри та посадки, що дуже вигідно для диверсантів. Копати доводилось під обстрілами ворога, який ну дуже не хотів втрачати вигідне становище.

Коли ми сюди зайшли, було всього 60 метрів окопів. Наразі це вже більше 200 метрів– розповів військовослужбовець ЗСУ на позивний "Тесть".

"Тесть" має такий позивний не випадково, адже на одній позиції служить разом зі своїм зятем.

"Були під Авдіївкою поруч на сусідніх позиціях. То я навіть не знав, що він там був", – сміється військовослужбовець ЗСУ Данило.

Тепер вони в одному підрозділі. Але, кажуть, знаходять спільну мову без дідівщини.

Взагалі в українській армії немає поняття "молодий" чи "старий", немає жодних позастатутних відносин, адже всі роблять спільну справу. Проте старші бійці відчувають відповідальність за молодих хлопців.

Що ми зараз бачимо – хлопців 19-20 років. Вони продовжують гинути. А з ким ми лишимось потім? Нащо тоді ми тут воюємо?– питається боєць на позивний "Петруха".

"Петруха" 15 років пропрацював металургом. Він міг не йти на війну, але це не про нього. Відслужив мобілізацію, трохи посидів вдома і знову повернувся. Він ні на що не скаржиться. Єдине – хоче, щоб люди не забували, що іде війна.

Люди забули те, що відбувалось тут у 14-15-му. Забули оцей страх. Забули, які покидьки до нас ідуть. Забули оце відчуття великої крові і розпачі матерів. Люди України забули про це. Це добре, але хотілось, щоб якийсь досвід був врахований– додав "Петруха".

Цих чоловіків чекають вдома. Чекають живими. Але поки війна не закінчилась, вони будуть тут.