Захист від "неонацистського київського режиму"

Владімір Путін продовжує поширювати байку про неонацистський переворот в Україні у 2014 році. Ймовірно, президент Росії забувся, як спочатку де-факто визнавав цей самий "київський режим", регулярно продовжуючи спілкування з його вищими представниками. Путін хотів диктувати правила, і як тільки його послали геть – заговорив про київську загрозу.

Актуально Путін зламався і нового "хрестового походу" не буде

Насправді загрозою безпеці та міжнародному правопорядку є сам президент Росії. Російський диктатор вже давно прославився підходом, який Атлантична Рада охрестила "Доктрина Путіна". Тобто всупереч міжнародному праву підтримувати насильство авторитарних режимів по всьому світу – від Білорусі до Сирії, від Судану до Венесуели. Цар Кремля розповідає про західний "огидний метод обману" – лукаву поведінку, пов'язану з руйнуванням Іраку, Лівії та Сирії. Однак він забуває, яких масштабів досягла тиранія в цих державах і скільки громадян стали жертвами систематичних звірств друзів Путіна.

Президент Росії згадує про злочини "київського режиму" на Донбасі, однак чомусь забуває порівняти, скільки населення в цьому регіоні він убив, закатував, зґвалтував та депортував сам.

У підсумковому звіті щодо попереднього вивчення ситуації на Сході України Міжнародний кримінальний суд робить висновки про вчинення російськими агентами діянь, які мають ознаки воєнних злочинів та злочинів проти людяності. Водночас Європейський суд з прав людини в попередньому рішенні визнає юрисдикцію щодо 9 з 14 заявлених порушень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Хто ще терорист?

Путін наполягає: "Захід використовує проти Росії терористів, неонацистів і лисого чорта". Однак, саме чинний російський режим визнаний терористичним на європейському рівні. Саме Росія – держава, яка фінансує тероризм, збиваючи цивільні літаки та масово атакуючи цивільне населення в Україні. Саме російські агенти з так званих приватних військових компаній вчиняють воєнні злочини та злочини проти людяності не лише в Україні, але й на інших континентах, масово тероризуючи цивільне населення.

За словами Путіна Захід впевнений, що не переможе на полі бою. Однак усвідомлюючи неспроможність "другої армії" взяти та утримати хоча б один обласний центр, він сам веде війну, передусім з мирною українською нацією, розповідаючи про екзистенційну загрозу Росії.

Звідки екзистенційна загроза

Тиранія не може триматися без чіткого образу зовнішнього ворога. Режим Путіна – не виняток. Здається, російський диктатор разом зі стандартами управління від СРСР також успадкував давню образу на відмову прийняти державу в НАТО. 31 березня 1954 року Москвою було надіслано офіційну ноту з проханням взяти СРСР в Альянс. Але НАТО сказало "ні".

Попри те, що вже з путінською Росією європейці намагалися побудувати регіональну архітектуру безпеки, попри її агресію проти Молдови, Грузії, Чечні та України, образа залишається, і саме НАТО є цією екзистенційною загрозою.

Цікаво Росія – мавпяча пастка для світових компаній: хто вже втрапив

Путін "намагався" досягти миру, запропонувавши в грудні 2021 року Альянсу Пакт Молотова – Ріббентропа 2.0, яким дві держави, а також НАТО мали б вирішити долю прикордонних до Росії суверенних суб'єктів, повернувшись до концепції сфер інтересів, які сам Путін видає за ліквідацію "корінних загроз".

Цю пропозицію відхилили зі зрозумілих причин: всі держави є рівними, жодна з них не може нав'язувати свою волю. Але самому президенту Росії про такий основоположний принцип міжнародного права не відомо. Він досі живе у реаліях кінця Першої світової війни, де агресія ще залишається доступним засобом, а країни поділяються на цивілізовані та варварські.

Після повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року та відважної боротьби українців, маніпуляції Путіна отримують зворотну реакцію: НАТО оголошує про укріплення східних рубежів, а держави, які були нейтральними, вирішують приєднатися до Альянсу.

Знову погрози застосувати ядерну зброю

Попри те, що Путін не говорить відкрито, однак він все ж погрожує ядерною зброєю світу. При чому, як універсально визнаний блазень, він використовує юридичну мову – цитату з консультативного висновку Міжнародного суду ООН щодо законності застосування або погрози застосування ядерної зброї 1996 року:

“[...] в этом случае речь идет уже о существовании нашей страны”.

Справді, у такій критичній ситуації Міжнародний суд не впевнений, що застосування ядерної зброї є абсолютно забороненим, хоча принципи пропорційності та гуманності будуть явно порушені такою реакцією.

Для тих, хто не зрозумів подібний натяк, Путін особливо підкреслює, який потужний в Росії ядерний потенціал. Щоправда, інші держави, які мають таку зброю, неодноразово запевняли, що трапиться з диктатором у разі ухвалення рішення натиснути на ту саму кнопку.

Американські війни та російський мир

У Росії порахували: від "агресії" США за 20 років загинуло майже 900 тисяч осіб, ще 38 мільйонів – стали біженцями. Від агресії самої Росії лише протягом 2022 року загинуло майже 150 тисяч її власних громадян, а понад 18 мільйонів українців – були вимушені тікати за кордон. З такими темпами насильства та звірств Путін перевершить приписані США показники вже за кілька років, хоча про це він, звісно ж, забув сказати.

Рекомендуємо Як справи України проти Росії відкривають нову сторінку для Європейського суду

Порахували в Росії також чужі гроші: "Захід вже витратив понад 150 мільйонів доларів на співпрацю та озброєння київського режиму". Скільки витратила Росія на фінансування терористів по всьому світу та на регулярні міжнародні злочини проти українців підрахувати важко. Однак, вартість самого лише крейсера "Москва" (750 мільйонів доларів) та однієї ракети Х-101 (13 мільйонів доларів) дозволяє припустити, що й за цим показником Путін вже давно випередив "колективний Захід".

Говорили-балакали…

Промову Путіна можна аналізувати вічно, однак у контексті міжнародного права все зрозуміло з перших кількох хвилин: визнавати злочини власних агентів у Росії не планують, притягувати винних до відповідальності – теж. Припинити агресію та насильство для диктатора видається неможливим.

Укотре "ведмідь на манежі" знущався з фундаментальних принципів міжнародного права та цінностей міжнародної спільноти, спотворюючи їхній зміст та розуміючи, що це може бути його останнє щорічне звернення.