До столиці хлопець приїхав о 8 ранку, а вже о 10 родичам сповістили, що єдиний син загинув, інформує 24 канал. Снайперська куля поцілила хлопцю в щоку і пройшла через усе тіло.
До теми Якби я його не пустив, дорікав би все життя, – розмова з батьком 17-річного Героя Небесної Сотні
Назар з іншими ніс мішок із бруківкою, як раптом потрапили під обстріл. Колишня класна керівниця полеглого хлопця наголосила, що дуже прикро, що молоді люди так гинуть. "Це приклад для нас дорослих, як треба ставитися до життя, як треба жити", – додала вона.
Хлопець мріяв стати художником
Батько Назара уже щодня протягом 8 років приходить на могилу сина. Каже, найбільша думка, яка в голові – це те, що за 8 років ніхто не відповів за вбивства.
У 2019 році ще й тим більше відпустили беркутівців. Їх там ніби то обміняли. Проте такий обмін був, що їх, можна казати, відпустили,
– зауважив Юрій Войтович.
Хлопець навчався у коледжі й мріяв стати художником. Цю мрію сина вирішив підтримати батько. Чоловік із волонтерами створили мистецьку резиденцію у Травневому – рідному селі хлопця.
Учасники мистецької резиденції / Фото nvair.art
За словами батько Героя Небесної сотні, Назар любив малювати. "Це створено для митців, показування України на міжнародному рівні та для того, щоб молоді митці могли десь сплатитися і показувати свої роботи, а ще щоб приїздити сюди і малювати чи творити скульптури", – розповів він.
Мистецька резиденція в пам'ять про сина
Мистецька резиденція діє 5 років. Сюди щороку приїздять молоді художники, поети і скульптори. Як розповів Юрій Войтович, люди їдуть майже з цілої України:
- Івано-Франківська;
- Донецька;
- Харкова;
- Львова;
- Києва.
"Так само у нас триває обмінна програма – обмін резидентами. До нас приїжджають із Німеччини, Баварії та приїжджають зі Словенії", – підкреслив батько Назара.
Батько Героя Небесної сотні вирішив теж міняти країну
Створити мистецький проєкт чоловік вирішив у пам'ять про загиблого сина. У 2021 році Юрій пішов у депутати місцевої громади, щоб змінити державу, як того прагнув син. Зазначив, що якщо батьки, суспільство та держава не забуватиме про це, то і люди також пам'ятатимуть.
"Для цього робиться і ця мистецька резиденція, і у Збаражі музей російсько-української війни. Не тільки тут. По всій Україні батьки загиблих щось роблять і продовжують справу своїх дітей", – підсумував чоловік.