Рейн був переповнений пестицидами, тож прибережні населені пункти кількох європейських країн залишилися без водопостачання. Через деякий час отрута з річки дісталася до Північного моря, а екологічне забруднення сягнуло величезних масштабів.

Зверніть увагу Рух проти расової сегрегації: як афроамериканці масово повстали проти утисків прав

1 листопада 1986 року на одному зі складів заводу Schweizerhalle, який належав потужному швейцарському хімічному концерну Sandoz, спалахнула пожежа.

Виявити займання вчасно і запобігти катастрофі було неможливо через низку причин, передусім – це приміщення складу не було призначене для зберігання хімікатів. Під час зведення у ньому планували складати лише технологічне обладнання, тож не було дотримано відповідних вимог протипожежної безпеки. На складі не облаштували жодної сигналізації і не розмістили ніяких допоміжних засобів захисту.


Запобігти катастрофі було неможливо / Фото Keystone-SDA

Окрім цього, пожежа виникла пізно вночі, і сторож, який здійснював обхід периметру заводу, зауважив полум'я приблизно о 2 годині ночі. Тоді вогонь вже охопив склад повністю і вирвався назовні. Охоронець негайно викликав на місце пожежні підрозділи, гасити полум'я кинулися 160 вогнеборців.

Завод, на якому спалахнула пожежа, розташований у промисловій частині третього за величиною міста Швейцарії – Базелі. Це прикордонне місто межує з різних боків із Німеччиною та Францією. Так, можливий викид хімічних речовин у води Рейну й у повітря загрожував екології та сотням тисяч жителів одразу трьох європейських країн.

Читайте також Від початку 2021: на ЧАЕС зупинилося "тління" мас ядерного палива

Щоб запобігти трагедії, пожежникам довелося працювати у надзвичайно складних умовах. Зі складу здіймався стовп полум'я заввишки приблизно 60 метрів. Над містом нависали бурі хмари диму від хімікатів. До складу вогнеборці підступали поступово, оскільки температура довкола була непридатною для перебування навіть у спеціальних захисних костюмах.

Тоді на складі були охоплені вогнем приблизно 1250 тонн отруйних речовин, серед них були:

  • інсектициди;
  • гербіциди;
  • хімікати із вмістом ртуті;
  • різноманітні розчинники.


Пожежники працювали у надзвичайно складних умовах / Фото Keystone-SDA

Бочки з отрутою на складі вибухали одна за одною. Спеціальним пожежним підрозділам водночас доводилося охолоджувати і сусідні будівлі, адже у них зберігалися контейнери з фосгеном. Якби полум'я поширилося на ці склади, отруйний газ міг би забрати сотні життів.

До ранку пожежу вдалося ліквідувати, проте жахливі наслідки від катастрофи залишилися на довгі роки. Вода, якою гасили пожежу, змішалася із отруйними хімікатами й через каналізаційну систему проникла в Рейн, а в повітрі відчувався сильний запах сірки.

До теми Найсильніше забруднення пляжів в історії: на Шрі-Ланці збирають купи сміття після пожежі судна

На вулицях Базеля цілодобово патрулювали працівники поліції, які за допомогою гучномовців попереджали людей про небезпеку. Жителям заборонили виходити на вулицю і відчиняти вікна. Керівництво хімічної корпорації Sandoz наполягало на тому, щоб скасувати всі обмеження. Вони були впевнені, що загрози для життя мешканців немає.

Проте природа довела протилежне. Вже за декілька годин у Рейні на поверхню сплили сотні тисяч загиблих риб. Невдовзі влада в Базелі офіційно заявила, що рівень отруйних речовин у річці небезпечний не лише для екосистеми водойми, але й для життя людей.

Аналіз води засвідчив, що в Рейні перебуває щонайменше 200 кілограмів ртуті, яка практично не розкладається, що становить загрозу потрапляння речовини в харчові продукти. За декілька днів на відрізку приблизно 200 кілометрів по течії Рейну було виявлено понад мільйон мертвих риб.


Аварія мала значні наслідки для живих організмів у річці / Фото Keystone-SDA

Хімікати знищили у частині водойми все живе. Проте, як виявилося, виною цього була не лише пожежа 1 листопада. За допомогою детальних лабораторних досліджень зразків води було з'ясовано, що у Рейні – великий вміст інших отруйних речовин, яких не було того дня на складі.

Дирекція заводу зізналась, що в переддень трагедії на виробництві трапилася ще одна аварія. В результаті в Рейн потрапило ще близько 400 літрів гербіциду атразин. Окрім того, катастрофою скористалися й інші прибережні заводи, які злили відходи в річку, сподіваючись, що у всьому звинуватять пожежу на Sandoz.

Актуально Почала масово гинути риба: на Київщині виявили екологічну катастрофу – фото

Наслідки такого зухвалого відношення до екології були жахливими. З Рейну на сотні кілометрів зникла вся риба. Звідти мігрували понад 100 тисяч диких качок, які можуть більше ніколи не повернутися. Пестициди були виявлені в питній воді у Швейцарії та Франції.

Через отруєння, вона була непридатною до споживання, тому воду зі свердловин ще впродовж деякого часу доставляли в населені пункти у величезних каністрах, окрім того:

  • людям доводилося щодня вистоювати довгі черги біля вантажівок, щоб набрати питної води;
  • влада тимчасово призупинила роботу очисних споруд та насосних станцій, та взялася вигадувати більш дієвий спосіб, як позбутися отруйних речовин за короткий термін;
  • обмежили використання води з Рейну в домашніх господарствах.

У столиці Швейцарії Берні організували термінове надзвичайне засідання парламенту. Після цього президент відзвітував, що буде вжито всіх необхідних заходів на рівні держави, щоб запобігти подібним катастрофам.

Було створено "Програму дій – Рейн", яка також відома під назвою "Лосось-2000". Згідно з нею, до 2000 року в Рейн планували повернути лосось, який надзвичайно чутливий до забруднень водойми. Програма виявилася успішною і риба знову поселилася в річці вже у 1997 році.

Згодом програму продовжили ще на 20 років і перейменували на "Рейн-2020". Основною метою було очистити річку до такого рівня, щоб в ній можна було безпечно купатись. Практично щодня з водойми брали проби і перевіряли на наявність понад 300 отруйних речовин.


Наслідки катастрофи вдалося мінімізувати / Фото AP

Попри те, що за довгий час наслідки жахливої катастрофи вдалося мінімізувати, воду в Рейні перевіряють і досі. Згідно з заявами окремих екологів, вода в річці стала навіть чистішою, ніж до трагічної пожежі.

Проте такі досягнення зовсім не знімають відповідальності з керівництва всіх хімічних корпорацій, які раніше доклали зусиль до її забруднення. Залишається сподіватися, що жахливі події 1986 року навчили власників відповідних заводів поважати навколишнє середовище й ретельніше турбуватися про довкілля.