У листопаді 2013 – лютому 2014 років у центрі Києва активні українці вели боротьбу за своє майбутнє, важку та жертовну. До річниці Революції сайт 24 каналу створив проєкт "Барикади Гідності", аби нагадати про усі героїчні події тієї зими. В останньому матеріалі проєкту розповідаємо про те, як за 8 років змінилися ключові місця Революції Гідності у столиці.
Читайте також Гідність, Барикади, Вогнехреще, Небесна Сотня: Майдан у 10 словах
Будинок профспілок
Тоді. 1 грудня, після проведення величезного маршу проти злочинного режиму Віктора Януковича, у Будинку профспілок розмістили штаб національного спротиву. У будівлі були кухня, шпиталь, пресцентр. Небайдужі приносили туди теплий одяг, ті, хто його потребував, брали, аби зігрітися. Там ночували самооборонівці. За годинником на споруді звіряли час. Будинок профспілок був надійним прихистком для активістів.
Та у ніч на 19 лютого на верхніх поверхах споруди спалахнула пожежа. Майдан тоді штурмували підрозділи внутрішніх військ, "беркутівці" й СБУ. Коли полум'я охопило більшу частину Будинку профспілок, людей рятували за допомогою підіймального крана та мотузок. Остаточно займання загасили аж 20 лютого.
Однак найжахливіше, що в будівлі потім знайшли тіла активістів, – 25-річного Олександра Клітинського і 58-річного Володимира Топія.
Пожежа у Будинку профспілок / Фото ЕРА
Будинок профспілок зсередини після пожежі / Фото "Радіо Свобода"
Вогонь знищив приміщення / Фото "Радіо Свобода"
Тепер. Наприкінці травня 2018 року відбулося відкриття відновленого після пожежі фасаду Будинку профспілок. А у 5-ту річницю початку Революції Гідності на двох поверхах споруди запрацював інформаційно-виставковий центр Музею Майдану.
Відновлений Будинок профспілок / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
Про пожежу зовні нічого не нагадує / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
Стела Незалежності
Тоді. Під Стелою Незалежності українці збиралися на мирний протест, поблизу неї били студентів, там будували барикади, які ставали захистом від наступів "Беркуту". А ще біля стели палили бочки, аби зігрітися, а також варили смачний куліш.
Стела під час Майдану / Фото ЕРА
Так виглядав Майдан наприкінці лютого 2014 року / Фото ЕРА
Тепер. Монумент зовні не змінився, однак береже спогади про ту зиму, відчайдушність та смерті на Майдані. Допомагає у цьому розташований поблизу вуличний проєкт "Століття нескорених". Він розповідає про сторічну боротьбу українців за державність.
Там можна прочитати про Січових Стрільців, УНР, Холодний Яр, УПА, повстанців ГУЛАГу, дисидентів, Революцію на граніті, Помаранчеву революцію. Метою творців проєкту було показати, що Революція Гідності – це продовження довгої боротьби за українську незалежність, яка почалася на початку 21 століття.
Теперішній вигляд пам'ятки / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
Покриття бруківкою відновили / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
Пам'ятник Кию, Щеку, Хориву та їхній сестрі Либідь тієї зими прикрашали українськими прапорами. Він обороняв активістів, на яких сунула чорна хмара.
Пам'ятник засновникам взимку 2014 року / Getty Images
Пам'ятник засновникам у лютому 2022 року / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
Зверніть увагу Майдан у 50 фото: промовисті кадри Максима Баландюха, які повертають у дні Революції
"Йолка"
Тоді. Дуже близько біля стели та пам'ятника засновникам стояла "йолка" – недоялинка недовлади. Її намагалися встановити до новорічно-різдвяних свят. Саме монтаж "йолки" став формальною причиною силового розгону Євромайдану 30 листопада. А це у результаті призвело до посилення протестів.
1 грудня активісти частково розібрали споруду на барикади. Те, що залишилося, "прикрасили" прапорами опозиційних партій, державними стягами та традиційними полотнищами Європейського Союзу, а також плакатами.
"Йолка" – один із символів Майдану / Фото Ігоря Сальнікова
Тепер. Щороку до свят головну площу країни традиційно прикрашає ялинка. Новорічна красуня цієї зими сяяла яскравими вогнями, захоплюючи як Київ, так і світ. Вона потрапила у топ-15 найкрасивіших у Європі, які рекомендували для туристів.
Новорічна красуня у грудні 2021 року / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
Так виглядає місце, де була "йолка", у лютому 2022 року / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
Київська міська рада та КМДА
Тоді. Після побиття протестувальників в ніч на 30 листопада активісти зайняли й будівлю Київської міської державної адміністрації. На кілька місяців вона стала одним зі штабів Євромайдану – революційною комендатурою Київради та гуртожитком. Там діяли пункти обігріву й харчування, інформаційний центр, осередок Самооборони, а пізніше і медична служба.
У ніч на 11 грудня силовики намагалися штурмувати КМДА. Вже вранці три автобуси з "беркутівцями" перекрили всі входи та виходи будівлі. Активісти ж робили все, аби не пустити туди силовиків. У відповідь на штурм КМДА майданівці з вікон на другому поверсі почали поливати водою автобуси спецпризначенців. У результаті ті відступили.
Після цього активісти взялися будувати поблизу адміністрації барикаду.
Київська міська рада в часи Євромайдану / Фото Станіслава Непочатова
Тепер. Будівля виконує свою функцію. У ній розміщена Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація.
Будівля Київської міської ради / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
Та Хрещатик у часи Революції Гідності – це ще й "Мистецький Барбакан". Його буквально за день створили представники інтелігенції. Спорудили стіни для захисту від вітру, всередині поставили бочки, аби зігріватися. На стінах, щоб ті не пустували, повісили картини. Згодом там збиралися поети й письменники, а також організовували публічні читання.
Хрещатик під час Євромайдану / Фото з відкритих джерел, 24 канал
Хрещатик взимку 2022 року / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
Жовтневий палац
Тоді. Ще одним прихистком учасників Революції Гідності був Жовтневий палац. Щоправда, як і Український дім, періодично. Там були то протестувальники, то силовики.
18 лютого під час атаки "беркутівців" палац захопили. Очевидці розповідали, що на той момент у будівлі були приблизно 15 активістів. Вони забарикадувалися в одній з кімнат і пробули там приблизно 2 доби.
Жовтневий палац у дні Революції Гідності / Фото Іллі Сагайдака
Тепер. Жовтневий палац – культурний центр і просто шедевр міської архітектури. У його стінах проходять зйомки відомих телешоу, концерти і спектаклі.
Жовтневий палац у наші дні / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
Вулиця Банкова
Тоді. Тієї зими Банкова, на якій була адміністрація президента, була місцем, звідки режим Януковича намагався зламати український народ.
1 грудня, поки на Майдані тривало віче, частина людей пішла штурмом на Банкову. Спершу радикально налаштовані активісти намагалися прокласти собі дорогу за допомогою бульдозера. Їх зупинили інші активісти та тоді ще позафракційний нардеп Петро Порошенко.
Потім протестувальники взялися за каміння, палиці та "коктейлі Молотова", а міліція відповіла світлошумовими гранатами та сльозогінним газом. "Беркутівці" пішли в контратаку. Водночас мітингувальників вгамовувала та закликала відступити на Майдан опозиція. Вона наголошувала, що це була провокація. Натомість учасники зіткнення на Банковій запевняли, що акція була спонтанною, це була спроба розпочати революцію.
Того дня деяких активістів затримали. Потім їх почали називати "в'язні Банкової". Майданівців жорстоко побили, частину – покалічили. Рідні і друзі протестувальників тривалий час не могли їх ніде знайти.
Щодо них відкрили справи, активістам загрожувало ув'язнення. Однак через декілька місяців усіх амністували і випустили на волю.
Зіткнення протестувальників і силовиків на Банковій / Фото AFP
Тепер. Замість адміністрації президента тепер Офіс Президента. Перейменували установу в червні 2019 року, коли до влади прийшов Володимир Зеленський.
Вулиця Банкова у наші дні / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
Бульдозер на Банковій / Фото depo.ua
Вулиця Банкова у лютому 2022 року / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
До теми Їхня загибель повернула хід історії, – інтерв'ю з батьком Героя Небесної Сотні Устима Голоднюка
Вулиця Грушевського
Тоді. Жалюгідно чіпляючись за владу, режим Віктора Януковича 16 січня 2014 року вдався до справжніх репресій, проголосувавши за "диктаторські закони". Людям заборонили носити камуфляж, на мітинги не можна було виходити в масках, медичних пов'язках і навіть у гірськолижних шоломах, а ще заборонили їздити колонами понад п'ять авто.
Після віча 19 січня протестувальники рушили через Європейську площу до Верховної Ради. На вулиці Грушевського шлях їм перекрили загони співробітників МВС. Почалися штовханина та перепалки. Світлошумові гранати, гумові кулі та водомети зі сторони силовиків, каміння, виламана тротуарна плитка, "коктейлі Молотова", петарди – зі сторони активістів. Тоді постраждали багато людей. А цей і наступні кілька днів отримали назву "Вогнехреще".
У ніч на 21 січня з лікарні швидкої допомоги викрали майданівців – пораненого Юрія Вербицького та Ігоря Луценка. Їх катували, а тоді у напів притомному стані кинули в лісі. Ігорю вдалося врятуватися, тіло Вербицького знайшли наступного дня.
Барикади біля стадіону "Динамо" на Грушевського / Фото Наталі Пристанської
Вранці 22 січня після чергового перемир'я "беркутівці" пішли в атаку. Того ранку загинули українець вірменського походження Сергій Нігоян та білорус Михайло Жизневський. Через декілька днів у лікарнях померли ще кілька мітингувальників, яких поранили на Грушевського.
На Грушевського загинули люди / Фото "Слово і діло"
Тепер. Бруківку там відновили. На вулиці Грушевського не залишилося видимих слідів зіткнень активістів та силовиків.
Вулиця Грушевського взимку 2022 року / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
Стадіон Лобановського у лютому 2022 року / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
Михайлівський собор
Тоді. Після силового розгону студентів 30 листопада частина протестувальників, яка зуміла втекти від спецпризначенців та уникнути жорстокого побиття, заховалася у стінах Михайлівського собору.
Наступного ранку біля нього відбувся стихійний багатотисячний мітинг. А вже 1 грудня звідти почалася мирна хода до Майдану Незалежності, в якій узяли участь понад мільйон українців.
Після цього храм був ще одним домом майданівців. Там оперативно організували пункт медичної допомоги, допомагали потерпілим, збирали гроші на лікування поранених, а також надавали юридичну допомогу тим, хто її потребував.
У ніч на 11 грудня у Михайлівському Золотоверхому били у набат, вперше за 8 століть. Протягом 4 годин це робив диякон Іван Сидор, скликаючи людей в центр міста. У той час силовики намагалися зачистити Майдан. Диякон бив у дзвони аж поки не прийшло повідомлення про те, що активісти вистояли.
Потім у соборі рятували поранених, відмолювали загиблих.
Михайлівський став прихисток для активістів / Фото з фейсбуку митрополита Епіфанія
Тепер. Поблизу Михайлівської площі є сквер Небесної Сотні, який облаштували волонтери. А також стіна-меморіал з інформацією про усіх полеглих у війні з окупантами героїв. Поряд, на стіні будинку, є портрет Сергія Нігояна – одного з перших загиблих активістів.
Михайлівський собор у наші дні / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
Вулиця Інститутська
Тоді. "Входом" на Інститутську була перша барикада, яку звели на Майдані, – "Львівська брама". Вона була під пішохідним мостом. А називалася так, бо її обороняли львів'яни. Загалом у ті зимові дні у центрі столиці було шість барикад, а згодом – вісім.
Так виглядав міст і барикада біля нього під час Революції Гідності / Фото Наталі Пристанської
На мості тепер банер "Свободу політв'язням Кремля" / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
Міст Тисячоліття у лютому 2022 року / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
Вранці 18 лютого майданівці пішли до будівлі Верховної Ради. Там нардепи мали голосувати за зміни до Конституції, які мали б обмежити повноваження президента. Однак парламентська канцелярія за вказівкою згори документ реєструвати відмовилася.
На вулицях знову почалися сутички між мітингувальниками та міліцією, яку прийшли підтримати тітушки. Проти активістів тоді застосували світлошумові гранати та помпові рушниці. Протистояння не припинялося всю ніч. Тоді ж горів і Будинок профспілок.
Ситуація змінилася, коли рано-вранці ранку 19 лютого на допомогу оборонцям Майдану, прорвавшись через блокаду силовиків, прибула підмога.
Зранку 20 лютого активісти перейшли в наступ. Вони витіснили "беркутівців" від монумента Незалежності, звільнили Жовтневий палац та Український дім. Тоді на дахах готелів "Козацький" та "Україна" з'явилися снайпери.
А далі почалися розстріли, відкриття вогню по мирних протестувальниках. Кулі відбирали життя тих, хто просто хотів кращого життя для себе й рідних, прагнув жити у демократичній країні, шукав правду та справедливість. У дні 18 – 20 лютого злочинна влада відібрала життя у 78 – 83 активістів. Вони стали Героями Небесної Сотні.
А ниций і жалюгідний Янукович втік, його усунули – з посади та з України.
На Інститутській розстріляли Небесну Сотню / Фейсбук "Майдан 18 – 20 лютого"
Тепер. Після Революції Гідності частина Інститутської, де відбувалися масові розстріли, отримала нову назву. Тепер це – алея Героїв Небесної Сотні. Там портрети загиблих учасників Революції Гідності. Це місце, яке нагадує, яку ціну Україна заплатила для свободи.
Тепер це Алея Героїв Небесної Сотні / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
Інститутська взимку 2014 року / Фото Eric Bouvet
Завдяки жертвам майданівців тепер це мирна вулиця / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
Страшні спогади Герої не вмирають: кривава хронологія розстрілу Небесної Сотні 18 – 20 лютого
Готель "Україна"
Тоді. У ті страшні лютневі дні медики-волонтери у приміщенні готелю "Україна" намагалися рятувати тих, кого снайпери "Беркуту" розстрілювали на вулиці Інститутській. Там розгорнули медичний штаб. Там відчайдушно боролися за життя активістів.
Поранених приносили у три хвилі. Спершу було 12 людей, далі – приблизно 20, та наймасштабнішою була третя хвиля. Загалом в "Україні" волонтери надали допомогу понад 70 постраждалим. Спершу жодних ліків не було, рятували людей тим, що мали під руками. Матеріали для перев'язок, базові ліки принесли лише згодом.
У готелі "Україна" рятували поранених активістів / Фото "Главком"
Тепер. Готель виконує свою традиційну функцію. Там зупиняються люди, вони ходять, сміються, сидять у барі...
Готель у лютому 2022 року / Фото Валентини Поліщук, 24 канал
8 років минає від завершення Революції Гідності. Наметів у центрі столиці немає, там не палять шини, не будують барикади, не видирають бруківку, не проводять марші мільйона. Янукович і його соратники десь далеко, у російському Ростові, "Беркуту" немає. Україна рухається вперед. Не без помилок і кроків назад, звісно, та все ж рухається, змінюється на краще.
Майдан заставив нас задуматися, а що ж таке "гідність", чому вона така важлива. Він допоміг зрозуміти, що ми господарі – у своїй країні, своєму домі, своєму житті. Тепер на коліна нас не поставиш. Звичайно, не всі так думають, є ще багато "какаяразніца", просто байдужих і відверто проросійських, та все ж. Ми вчимося любити й поважати себе. А боротьба, яку стільки разів намагалися придушити, у нас у крові.
На Донбасі літають ворожі кулі, їх багато, під кордоном війська тієї, яка руйнує все, до чого наближається, їх ще більше. Та ми переможемо й цього разу, так, як робили це багато разів дотепер. Вірмо в це. Бо ми разом, а це – величезна сила!