Україна – не замала
Таких людей завжди було чимало. У старі часи вони їхали в Санкт-Петербург, а пізніше – в Москву: менеджери, військові та філософи – на службу імперії, письменники і співаки – за більшою авдиторією. Бо Україна замала для їхніх мрій. В результаті такі українці ставали найбільшими адептами імперії, по суті, врешті роблячи свій внесок у пригноблення своїх колишніх земляків.
Цікаво Є рецепт, як нарешті розв'язати проблему з Закарпаттям та Угорщиною
Є такі люди й зараз, але бути адептом імперії нині не модно. Тож вони мріють про щось більше, ніж Україна, бо вона замала для їхніх мрій.
Але тут є два "але".
По-перше, Україна не замала. Це велика країна. Виклик зробити її заможною, справедливою й щасливою країною – це досить великий виклик. Не факт, що ми з ним впораємося. Тут знайдеться робота для всіх.
Тим більше, що світ стоїть на роздоріжжі фазового переходу і конче потребує нових сенсів. Однак не таких, щоб разом ощасливити цілий світ. Він потребує історій успіху та прориву, коли якась нація ощасливила сама себе й тим проклала шлях іншим (про це свідчить досвід попередніх фазових переходів).
Гіпотеза про завершення епохи політичних націй та національних держав не витримала перевірки реальністю – ця епоха в розпалі. Ми б'ємося за наше право бути її частиною проти тих, хто це право заперечує – а відтак заперечує й наше право на існування.
Спершу лад треба навести у власному домі
По-друге, пошук чогось більшого, ніж Україна, для втілення своїх мрій – це, по суті, той самий імперіалізм. Бо ці інші, що живуть у більшому просторі, мають власні мрії. Розповідати їм, як вони мають жити і про що мріяти, – це визнавати свою вищість щодо них, бо що ці (нікчемні) люди можуть знати про справжній лад і справжні мрії?
Читайте також На Сході росіяни активізувалися, але самі себе загнали в кут
Тож спочатку наведімо лад у власному домі, замість мріяти про те, як наведемо лад на планеті. Бо найкращий спосіб прислужитися планеті – дати їй дієвий приклад наведення ладу у власному домі. Це надихає й озброює практичними підходами мешканців сусідніх домів, близьких і дальніх. Мріяти про щастя всього людства (замість наведення ладу навколо себе) – це або не вставати з мрійного дивану, або залізною рукою заганяти людство у щастя, бо воно не бачить свого світлого шляху. Це вже було.