Спершу – закон про мобілізацію
Якраз сьогодні ми з побратимами, ветеранами та волонтерами обговорювали тему демобілізації. Усі погодилися з тим, що проблема є. І добре, що наша влада нарешті її визнала. Але з урахуванням воєнної ситуації ми дійшли спільної думки, що відкласти це питання було правильним рішенням. Спробую зараз викласти наше бачення ситуації. Сподіваюсь, мені вдасться розвіяти сумніви в правильності такого кроку навіть у тих, хто далекий від військової справи.
Читайте також "Уберизація" ринку ППО: як Україні отримати бажані системи Patriot?
Отже, опція перша – влада надто довго йшла до усвідомлення необхідності схвалення закону про мобілізацію. Це найважливіший закон, який мав бути схвалений ще в перші 3 – 4 місяці війни, але минуло 3 роки.
Вдумайтесь тільки – 3 роки парламент країни, яка перебуває у стані війни, не спромігся обговорити і схвалити найважливіший закон. Ще кілька місяців кожна політична сила затягувала час численними поправками, намагаючись якомога довше не схвалювати непопулярні рішення. Тільки коли стало зрозуміло, що виснажені бригади можуть не витримати весняно-літній натиск ворога, парламент "люб'язно" погодився проголосувати закон про мобілізацію.
Насправді ж істина полягає у тому, що якби цей закон запрацював раніше, то ми б вже мали необхідні відпустки, ротації та демобілізацію.
Опція друга – без мобілізації не можна говорити про демобілізацію. Демобілізовувати досвідчених військових без урахування військовий реалій – це абсурд. Це неймовірно небезпечно для країни. Але обговорювати демобілізацію, не розуміючи потреб армії, – це абсурд у квадраті.
Зараз у новому законі змінилися параметри й підходи до проведення мобілізації. Відтепер мобілізація відбуватиметься не з 27, а з 25 років. Переглядаються критерії відстрочки від військової служби. До лав ЗСУ будуть призвані кілька десятків тисяч "обмежено придатних". Тобто я веду до того, що усе треба рахувати.
Цікаво Росія нагострила зуби на Казахстан
Те саме стосується і рішення головкома Олександра Сирського відкласти ротацію наших підрозділів з переднього краю в тилові зони. Тут така сама логіка. Поки немає розуміння, з якою швидкістю будуть поповнюватися наші резерви, це питання не на часі.
Демобілізація не може бути однаковою для всіх
Скажу так, щоб будь-який цивільний громадянин усвідомив: на сьогодні наші резерви не використовуються для накопичення сил та залучення їх на тому чи іншому напрямку. Наші резерви сьогодні використовуються виключно як пожежні команди. Зокрема, і Третя ОШБр, де я маю честь служити. Ми допомагаємо у критичних ситуаціях, змінюючи виснажені бригади на лінії фронту (в Авдіївці, зокрема).
У такому форматі, не маючи стратегічного резерву для майбутніх кроків, думати про ротацію недоцільно. І я дуже вдячний головкому Сирському, який відверто про це говорить і бере на себе відповідальність за непопулярні рішення.
Опція третя – строки й параметри демобілізації не можуть бути однаковими (формальними) для усіх. Насправді розробка закону про демобілізацію набагато складніша справа, ніж здається на перший погляд. Адже парламентарі спільно з військовими мають визначити умови, пріоритетність, порядок і ще багато інших складових демобілізації. Тут кожна норма, кожний термін мають бути вивірені й обґрунтовані.
Так, це займе певний час. Але тут працює стара приказка: краще сім разів відміряти, ніж поспіхом схвалити якесь невдале рішення. Я пропоную закріпити право військовослужбовців звільнитися після 36 місяців служби чи після 18 місяців виконання бойових розпоряджень на передньому краї. Умови звільнення солдат і офіцерів мають відрізнятися один від одного. Ну і в цілому має бути врахована ситуація на фронті перед тим, як проводити демобілізацію.
Зауважте У Придністров'ї активізувалися російські маріонетки
Загалом я маю сказати: ми, військові, добре розуміємо, що війна надовго. Вона не завершиться через 2 – 3 тижні, як нам казали. А може, не завершиться і через 2 – 3 роки. Тож треба це сприймати спокійно і планувати життя з урахуванням цього. Не нити й не жалітися. Тому дуже добре, що в законі про мобілізацію залишилися чинні підстави для звільнення зі служби (у зв'язку з інвалідністю, сімейними обставинами тощо). Крім того, з'явилася нова підстава щодо демобілізації звільнених з полону (за їх згоди). Тож, як і раніше, чимало хлопців нарешті зможуть повернутися до своїх родин.
Наостанок скажу таке. Так, сьогодні ситуація складна, але ми бачили й гірше. Ми не пішли у 2014-му, у лютому 2022-го, тим більше не підемо зараз, бо тут наша земля. Ми битимемося. Але ніколи не здамося.