Демографічний фактор
Цю мету підтвердило рішення Росії анексувати у вересні 2022 року аж чотири українські області. Тому це анахронічна і варварська територіальна війна, неоімперська.
Читайте також Гроші не пахнуть: як партнери закривають очі на російський кривавий бізнес
Росія мала намір контролювати все Азовське море та центрально-північну частину Чорного моря, щоб мати можливість гегемонізувати решту частини Чорноморського басейну. Вона хотіла територіально приєднати Крим до Росії як з географічних міркувань, так і через те, що майже неможливо керувати Кримом, не маючи контролю над внутрішніми районами аж до Дніпра. Фактично всі основні запаси енергії та води на півострові надходять звідти.
Однак територіальна мотивація поєднується з іншим елементом, тісно пов'язаним з нею, але про який рідко наголошують спостерігачі, – демографічний фактор.
Слід брати до уваги, що Росія переживає серйозну демографічну кризу. Перш за все, серед багатьох етнічних груп, що входять до складу Росії, саме слов'янська та російська частини мають найнижчі темпи зростання. Частка слов'ян у загальній чисельності населення Росії поступово зменшується. У майбутньому це може вплинути як на згуртованість країни, так і на її основні культурні моделі.
Додавання десятків мільйонів українців до загальної кількості громадян Росії означало б збільшення частки слов'янських громадян. Це б дало Росії стабільну демографічну ситуацію. Вимагаючи у Віктора Януковича у 2013 році приєднання до Митного союзу та Євразійського союзу, путінський режим вважав, що може мати цей результат, уникаючи війни та очевидного порушення міжнародного права.
Українська Революція Гідності завадила цьому плану та спонукала Кремль застосувати підривні засоби, спочатку гібридними війнами та замаскованими формами сепаратизму, а потім спробою широкомасштабного вторгнення.
Ситуація в Росії погіршується
Зараз російського населення недостатньо для управління територією самої Росії, про що Владімір Путін заявив 23 грудня 2021 року на своїй підсумковій пресконференції. Дійсно, починаючи з 1992 року в Росії фіксується негативний річний демографічний баланс, що є результатом останніх тенденцій до зниження народжуваності та збільшення кількості абортів. Однак коріння цього сягає історичного минулого.
У 2006 році Російська академія наук опублікувала вагоме дослідження, яке било на сполох щодо демографічної ситуації в країні та оцінило людські втрати у ХХ столітті цифрою народжуваності, щонайменше на 140 мільйонів нижчою, ніж у попередні періоди в Росії. Передусім причина була в масових убивствах та політиці колективних жертв із боку держави.
Ці тенденції неможливо змінити в короткостроковій перспективі. Усі прогнози вказують на те, що демографічний спад продовжиться і в майбутньому. Нинішня криза виглядає системною та структурною через такі культурні чинники, як зміна моделей сім’ї, що спричиняє коефіцієнт відтворення менше ніж 1,5 дитини на жінку, нижчу середню тривалість життя в Росії порівняно із західними країнами, економічні проблеми, обмежений доступ до медичної допомоги, еміграція та нездатність залучити суттєві маси іммігрантів.
Зауважте Куди хоче бити Україна
У цьому контексті наприкінці жовтня 2018 року президент Росії видав указ "Про Концепцію державної міграційної політики Російської Федерації на 2019 – 2025 роки". Його мета – сприяти імміграції росіян з інших колишніх радянських республік.
Останніми роками ситуація погіршилася, зокрема й через коронавірус, і у 2020 році досягла рекордного від'ємного балансу в понад пів мільйона жителів. Війна також впливає на демографічну ситуацію в Росії не лише через кількість смертей, але й через міграційний потік, який вона створює, змушуючи багатьох мешканців (російських громадян та іноземних робітників) залишати країну. Також війна сильно відлякує нових іммігрантів.
Росія не досягла бажаного, а тому мститься Україні
Війна, безумовно, матиме подальший негативний вплив на найважливіший психологічний і культурний елемент: вона впливає на рішення, які потенційні батьки приймають щодо народження дітей. За оцінками незалежних демографів, і без того низька кількість народжених може впасти ще на 10% у найближчі роки, якщо війна та санкції продовжуватимуться. Це буде найнижчий показник у Росії за останні 250 років.
Важливо Курщина, Чорне море та ігри Лукашенка: останнє та найважливіше про ситуацію на фронті
Отже, можна зробити висновок, що головний природний ресурс, який Росія хотіла витягнути зі своєї неоімперської війни, має біолого-демографічний характер: вкрасти якомога більше населення української держави та переробити його на "росіян", щоб використовувати як демографічну масу. Ця демографічна маса має збільшить щільність і чисельність населення відродженої Російської імперії.
Яскравим доказом таких намірів є спровокована депортація багатьох мешканців окупованих російськими військами регіонів України і насамперед масове викрадення дітей – злочин, за який Міжнародний суд видав ордер на арешт Путіна.
Ця демографічна ціль була частково зведена нанівець несподіваним опором української армії, яка завадила швидкій колонізації України, та народними демонстраціями прихильності до української нації в окупованих росіянами регіонах. Тому під час війни ця мета супроводжувалася завданням демографічного послаблення України провокацією масової еміграції, спричиненої погіршенням умов життя. Якщо Росія не може захопити все населення та всю територію України, то цинічно хоче перетворити незалежну Україну в незаселену пустку без інфраструктури.