Завершення Коаліціади і перше засідання Ради
Коаліційну угоду готували близько трьох тижнів. Особливих деталей перемовин жодна із партій не розкривали. Тільки підкреслювали, що не допустять квотного поділу місць у новому уряді. Під час коаліціади, кожна з партій намагалась продемонструвати рішучість і власну працелюбність у написанні дороговказного документу реформування країни, що має стати настільною книгою усіх майбутніх міністрів.
Перше засідання Верховної ради буде більше ніж показовим, адже одразу проілюструє природу рішучості новообраних депутатів та надасть імпульс для подальшої роботи законодавців.
Якщо депутати вже на першому засіданні зможуть обрати нового спікера та призначити Арсенія Яценюка прем’єр-міністром, то це буде позитивним сигналом суспільству, що це скликання насправді прагне реформ і серйозно налаштоване змінювати країну.
Суть Коаліційної угоди
Амбітність цього документу важко переоцінити. Згідно угоди, цей уряд має почати і втілити 17 об’ємних всеохоплюючих реформ, які зачіпають усі аспекти суспільно-державного ладу України. Основні реформи мають бути реалізовані протягом 2015 року.
Реформи мають перезавантажити стару радянську систему вертикального державного управління, управління фінансами, оборонну, податкову та сферу надання адміністративних послуг, енергетики, охорони здоров’я, сільського господарства, виборчої, судової систем та міліції.
Паралельно реформуванню, українська влада збирається поглиблювати люстрацію чиновників та побороти корупцію у вищих щаблях влади, шляхом створення нових державних органів – Антикорупційного бюро та Державного бюро розслідувань.
Нові міністри
Найбільш загадковим залишається питання, хто очолить профільні міністерства в уряді Яценюка. Сам Арсеній Петрович вкотре закликав колег по коаліції висувати свої кандидатури на посаду керівників міністерств.
Наразі жодна з політичних сил публічно не заявляла про конкретні прізвища на конкретні посади в уряді. Виглядає так, буцімто політичні сили в коаліції не надто поспішають підтримувати власних висуванців на міністерські крісла. Відбувається це тому, що відповідальність надто висока за реалізацію реформ. А тому, з великою ймовірністю, усю повноту відповідальності за новий уряд нестиме Арсеній Яценюк, який фактично одноосібно формуватиме новий склад Кабміну.
Інституційна криза та саботаж
Проголосувати за реформаторські закони замало. Фактична імплементація реформ відбувається на нижчих рівнях державної влади. Саме там можна очікувати відвертого саботажу «старих еліт», котрі бажають збереження статусу кво.
Наприклад, в Грузії урядові кабінети очолили абсолютно молоді люди із західною освітою. Середній вік кожного грузинського міністра ледь дотягував до 30-и років.
У таких глибинних та всеосяжних реформах персоналії міністрів мають неабияку значущість. Фігура міністра є головним чинником у моніторингу та супроводі процесу реформування.
Також потрібно підкреслити, що намагання одразу розпочинати усі реформи може призвести до інституційної кризи, коли державна влада буде нездатна реагувати на зміни, що відбуваються.
Стратегія реалізації реформ має передбачати покроковість та узгодження процесу реформування між різними галузями, аби мінімізувати потрясіння від неминучих колізій, які обов’язково виникатимуть на шляху реформування.
Дмитро Бобрицький.