Що таке євроінтеграція і навіщо вона Україні
Як пояснив радник Міністра закордонних справ, член переговорної групи угоди про асоціацію Тарас Качка, євроінтеграція – це складний процес, а не момент, після настання якого "всім буде щастя". Позитивний результат може бути тільки після довготривалої роботи. Вона зараз триває. Але все одно не варто чекати, що ось-ось "настане євроінтеграція".
Читайте також: Як і для чого Заходу працювати з Україною після виборів: 10 напрямків від Atlantic Council
Хоча є і наочний вдалий приклад – із безвізом. Коли він запустився, його результат був помітний. Але до того тривала значна робота – переговори, домовленості, націлені на майбутній безвіз. Так само – з іншими євроінтеграційними процесами. Насправді їм передують десятки років підготовчої роботи, зауважив експерт. Але їхній результат може бути не такий наочний.
Насправді немає окремого поняття "євроінтеграція", каже Качка. В будь-якому питанні є щось, що можна назвати євроінтеграцією. Безвіз, торгівля будь-яким товаром, рух осіб, судочинство, екологія, транспорт, логістика.
Складність євроінтеграції в тому, що ми беремо якусь проблему на локальному рівні, і йдемо від нього в "центр". Скупчення цих проблем з 27 країн-членів Євросоюзу доходить туди дуже довго. Потім Брюссель їх аналізує, і вирішення цих проблем у вигляді великого і нудного списку правил "спускається" назад, на місця. Це теж займає багато часу.
І зі сторони виглядає так, що той Брюссель тут ні при чому, і не ясно, чим він там займається, бо це ж все місцеві влади вирішили. І в цьому складність пояснення роботи євроінституцій, пояснив Качка.
Навіщо Україні "влазити" в цей тривалий і складний процес – для того, щоб мати змогу жити, торгувати, взаємодіяти з Європою за загальними, всім зрозумілими правилами. Особливо це важливо після того, як були розірвані зв'язки з Росією як з "найзручнішим" досі партнером. Наприклад, історія з молочною продукцією з України, якої ми завжди виробляли більше, ніж споживали, продаючи надлишок в Росію. Яка в певний момент просто заборонила наш експорт туди. Виробники роззирнулися і побачили великий потенціал у європейського ринку для нашої "молочки",
– пояснив експерт.
Але щоб із ним взаємодіяти – потрібно діяти за загальноєвропейськими правилами. Зокрема, дотримуватися стандартів безпечності сировини. І тепер наші виробники "копають" євроінтеграторів, щоб пришвидшити цей процес. Маємо зрушення – Україна почала впроваджувати європейські стандарти безпечності харчових продуктів.
Так само – з будь-якою іншою сферою інтересів між українцями і європейцями. Набір правил і домовленостей, щоб ми могли на рівних співпрацювати – і називається євроінтеграцією.
Євроінтеграція – це виробництво за єдиними з ЄС правилами
Чому для "повної євроінтеграції" замало лише угоди
Угода про асоціацію – це 2000 сторінок. І це – "пташина мова", мова міжнародного торгового права.
"Найбільша помилка євроінтеграторів – вони вважають, що всі повинні розуміти мову директив, регламентів і угоди про асоціацію. Насправді ні. Що ми повинні розуміти: що всі стандарти – про норми, ціни, послуги ЖКГ – там дійсно є. І що Угода про асоціацію регулює викривлення, які у нас існували, коли держава однаково субсидіювала і пенсіонера з мінімальною пенсією, і мільйонера, стосовно цін на газ, на хліб, зокрема", – зауважив Качка.
Найбільша помилка українців – коли вони вірять, що євроінтеграція нічого не вирішує, бо бізнес завжди "скиглить", що у нього все погано. Скарги бізнесу на "важке життя", податки – це цілком європейська риса ще з середніх віків, відзначив експерт.
Бізнес ніколи не скаже, що все добре. В мене була така історія. Є одна асоціація, представники якої завжди на всіх зустрічах скаржаться: "Біда… на світових ринках ціни падають, ми не заробляємо…" Складається враження, що їм треба ще грошей дати, а не податки збирати. А в кулуарах вони кажуть: "Та нормально. Цього року 4 мільярди заробили, все супер". Але це не означає, що вони не праві. Часто бізнес робить дійсно правильні акценти,
– пояснив Качка.
Тому – Угода про асоціацію працює. Хоча це і не помітно неозброєним оком. Але сама угода – це просто інструмент. Щоб він ефективно діяв, потрібно докладати зусиль. Всім учасникам процесу.
Втім, працювати євроінтеграторам ще треба багато над чим.
Читайте також: Зовнішньополітичний курс: куди Зеленський поведе Україну?
Як виконується Угода про асоціацію
По адаптаціі українського законодавства до європейського є чіткі дедлайни в угоді. Прописані до 2025 року. Щороку Україна має за ними приймати 50-60 актів, лише щодо торгівлі, не враховуючи політичні аспекти, пояснила виконавчий директор ГО "Український центр європейської політики" Любов Акуленко.
Але проблема ще й у тому, пояснила Любов Акуленко, що навіть прийняття відповідних законодавчих актів не рятує від незнання бізнесу про те, що щось впровадили і змінили процедуру.
Зокрема, у питанні безпечності продуктів та перевірок бізнесу. Ще у минулому році почала діяти норма закону, за якою інспектори Держпродспоживслужби здійснюватимуть перевірки, згідно з Актом перевірки. Не буде планових перевірок.
Читайте також: Продукти харчування за європейським стандартом: як це діятиме в Україні
Виробники продуктів харчування мають бути готовими до перевірки в будь-який час. Вони мають вибудувати своє виробництво таким чином, щоб не боятися жодних перевірок,
– пояснила Акуленко.
Але чимало представників бізнесу про ці зміни не в курсі. І навіть не вірять, що можливо впровадити зміни. Тому, каже експерт, чудово, що є угода, яка в різних секторах змушує наших підприємців "влазити" у ці новації, адже у них немає виходу: вони повинні працювати за принципами НАССР (система аналізу ризиків, небезпечних чинників і контролю критичних точок, – 24 канал), а інспектор зможе призупинити діяльність підприємства на 10 днів, якщо бачить порушення. Досі це було неможливо.
З іншої сторони, за словами Любові Акуленко, впровадження європейських норм діяльності дає українському бізнесу можливість виходу на європейські ринки. Це одночасно і можливість, і виклик. Адже європейський бізнес уже має свої напрацювання, і появі нових конкурентів вони не надто радіють. Тому часто від українських підприємців можна почути скарги, що в них щось не виходить, бо конкуренти їх "душать".
"Так, але в цьому і полягає ринок і конкуренція. Інакше не буває. Виживуть лише найкращі", – констатує експерт.
Читайте також: Євроінтеграція і новий президент Зеленський: як перевірити, що все іде за планом
Що нам дає Угода про зону вільної торгівлі з ЄС
Зона вільної торгівлі – це ті обставини, які дають можливість українському бізнесу виходити зі своїми товарами в Європу і торгувати там безмитно в рамках тарифних квот.
У результаті домовленості з ЄС Україна має нульову ставку ввізного мита на певні види товару (меду чи курятини, наприклад). Понад цей обсяг – платимо стандартну ставку, але експорт при цьому не припиняється, пояснила директор з наукової роботи Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Вероніка Мовчан.
Інші аспекти в рамках ЗВТ, зокрема спрощена процедура проходження митниці, взаємне визнання стандартів, полегшений доступ до державних закупівель, взаємний захист прав інтелектуальної власності.
Наша угода з ЄС називається "поглиблена і всеохоплююча зона вільної торгівлі", тому що там не тільки безмитна торгівля для більшості товарних позицій, а ще й купа додаткових "плюшок", як взаємне визнання стандартів після гармонізації, взаємний доступ на ринки державних закупівель тощо,
– пояснила Вероніка Мовчан.
Зараз Україна не є членом жодного митного союзу. Якщо стане членом ЄС – стане членом і митного союзу. І втратить право проводити незалежну торгову політику. Бо митний союз може бути тільки один – таким чином віддається право формування торгової політики наднаціональному органу. У випадку членства в ЄС – це Європейська Комісія у Брюсселі.
ЗВТ з ЄС не обмежує експорт українського меду в Європу
На сьогодні ЗВТ України з ЄС – це 43% експорту і 41% імпорту, зауважила Мовчан.
Ми завжди спрямовували понад 50% експорту на інші країни. У нас завжди був дуже диверсифікований експорт. І у Мінторгів вважають за правильне зберегти таку тенденцію, щоб не "складати всі яйця в один кошик", і не втрапити у пастку, як з Росією, коли дуже велика частка експорту була в одну країну.
Крім того, певні групи товарів, наприклад, пшеницю, Україні не дуже вигідно везти в Європу, бо дуже гарні ціни дають в Азії, на Близькому Сході та в північній Африці. Деякі наші товари машинобудування не дуже конкурентні на європейському, але конкурентні на ринках інших країн.
Не можна і не варто зациклюватись на одному ринку. І Угода про Асоціацію і допомагає нам виходити на треті ринки. На яких ми можемо надати сертифікат безпечності, який відповідає європейським вимогам. І це значно спрощує доступ на треті ринки як для сільськогосподарських, так і промислових товарів,
– пояснила Мовчан.
І український бізнес цим користується, запевнила експерт. За її словами, в якийсь момент ми отримаємо певну рівновагу між торгівлею з третіми країнами і ЄС. Це будуть наші основні "кошики".