Президент-перевертень: доля Макрона у 2021 році та загравання з правими Франції

Він був "хлопчиком-дивом" європейської політики у 2017 році, пише про Макрона видання NYT. Що сталося далі – у перекладі 24 каналу.

Спочатку Макрон ніби плив над застарілими суперечками правих та лівих. Хитрий ексбанкір та колишній міністр економіки, який планував перетворити традиційне суспільство у націю стартапів. "Анти-Трамп", надія всіх лібералів Європи на фоні зростання популізму.

Читайте У президента Франції Еммануеля Макрона – COVID-19

Жорстокі напади, суворі відповіді

Останнім часом, ситуація у Франції знову неспокійна / Фото The Verge

Але нові вибори вже скоро – у 2022 році – тож час шукати нових союзників. Що шокувало багатьох навіть у його партії та оточенні, ними стали праві сили. Через такий ідеологічний розворот, Макрон вже почав втрачати прибічників. Однією з причин можна назвати три останні терористичні атаки у Франції, включаючи жорстоке вбивство вчителя у Парижі. Макрон пообіцяв перемогти "ісламістький сепаратизм" та продовжувати просувати офіційний секуляризм.

Актуально Називали "наволоччю" та били: у Франції з ганьбою викрили поліцію

Акції протесту почалися після того, як 4-х копів засняли на відео: вони били темношкірого чоловіка. Скоріш за все через відсутність маски. За це стражам порядку вже висунуто звинувачення. Активісти вважають нові норми серйозним порушенням свободи слова, нижня палата Парламенту відкликала законопроект для доопрацювання.

Радикальний ісламізм як ідеологія переведена у ранг "ворогу Республіки". Посол з особливих питань США з питань міжнародної свободи віросповідання назвав рішення "деспотичним", Туреччина та інші мусульманські країни розкритикували його.

Мусульманки Франції на мітингу за цивільні свободи та проти ісламофобії / Фото Middle East Eye

У самій Франції проживає 8% мусульман. Часто вони відділені від загальної спільноти французів, живуть у закритих гетто на околицях міст, не мають можливостей для розвитку. Цю проблему давно намагаються вирішити, але успіх – дуже обмежений. Новий прем'єр-міністр Жан Кастекс обіцяє будувати більше соціального житла, щоб "порушити логіку гетто".

Якщо законопроект "Про закріплення республіканських принципів" пройде нижню палату Парламенту у січні, каратися будуть: розпалювання ненависті в Інтернеті, видавання "сертифікатів цнотливості" для релігійних шлюбів, домашнє навчання.

Громадські асоціації мають підписуватися під "цінностями Республіки", їхні фінанси будуть контролюватися. Все це дозволить увійти в таємний світ радикальних груп, які вважають, що "закони ісламу вищі ніж закони Франції". Для таких людей як Домінік Шнаппер (соціологиня та президентка Ради Мудреців при Міносвіти – 24).

Нові вибори

Макрон, пише The New York Times, завжди був відомий тим, що здатен змінити погляди, зрадивши старим. Його сповзання у праву частину спектру триває щонайменше рік. Але в останні місяці воно лише посилилося. Багато хто вважає, що Макрон відвернувся від того, що він сповідував перші три роки своєї каденції.

У інтерв'ю орієнтованому на молодь виданню Brut, його спитали: чи занепокоєний він зміною іміджу з ліберала на автократа. Макрон відповів, що йому все одно.

Читайте ще Європа після епохи Трампа: Франція знов "воює" з Німеччиною

Через проблеми та хаос на лівому фланзі, головним супротивником Макрона повинна стати Марін Ле Пен з партії "Національний фронт". Власне її електорат зараз планує забрати собі Макрон. Компанія Opinion Way провел опитування, яке показало: Макрон втратив підтримку лівих виборців; натомість набув її серед правих.

Хоча Макрона критикували як "президента багатіїв", підвищення бюджету на протистояння "жовтим жилетам" та реагування на пандемію додали коштів малозабезпеченим та середньому класу. Нещодавно був опублікований план підтримки на 100 млрд євро для збереження робочих місць та підприємств, що знаходяться під загрозою закриття.

Правий та ще правіша? У 2022 французів може чекати складний вибір / Колаж La Croix

У 2017 році Макрон виграв, бо фактично у нього не було серйозних супротивників. Франсуа Олланд не балотувався, а головний супротивник мав фінансові проблеми. Але тепер з Марін Ле Пен потрібно буде будувати справді потужну передвиборчу кампанію. Зробити це буде доволі складно, бо ряди його прибічників зменшуються.

Перші обіцянки – змінити суспільство та бути прогресивними – порушені. Емануель Макрон – падаюча зірка, що вмирає, – так різко описав колишнього союзника Гійом Шиче (він покинув партію президента "Республіка на марші" у травні 2019).

І таких як він – багато, аж 36. Тих, хто вважає, що прогресивне бачення Макрона вже неактуальне і він схиляється до правої політики. Спочатку були обіцянки боротися з нерівністю, покращити життя для меншин, вирішити соціальні проблеми, що ведуть до криміналу. Масовий демарш позбавив Макрона більшості у законодавчому органі.

​Більше про Макрона Макрон атакує: на що здатен президент Франції задля ролі лідера Європи

Під час зміни складу Кабміну президент замінив голову МВС лівого спрямування на прихильника суворої лінії Джеральда Дарманіна. Його у 2009 році звинуватили у згвалтуванні. Праві кажуть, що Дарманіна взяли, щоб "навести лад у країні". П'єр Персон, який раніше був заступником голови партії Макрона, назвав призначення "відмовою" від соціально-ліберальних обіцянок.

Макрону бракує "політичної компететності", щоб просувати свої ідеї, сказав NYT відомий французський історик П'єр Розанваллон з Колледж де Франс. Через це зростає недовіра, бо народ "відчуває невідповідність між словами та діями".

"Дикість": як французські праві реагують на ситуацію

Оскільки Макрон готується до нового політичного року, ультраправі знову користуються своїм кодовим словом, щоб описати ситуацію. "Ensauvagement" – "дикість". Ці верстви населення вважають, що французське суспільство стає все більш диким, небезпечним. Воно використовувалося, щоб засудити іміграцію та злочинність, показати, що Франція – нецивілізована країна, яка втратила свої цінності.

За цим ховається ілюзорний світ. У ньому з однієї сторони дикуни, з іншої – цивілізоване людство, – пояснила NYT Сесіль Алдуї, французська експертка з політичної мови, що викладає у Стенфорді.

Ще восени міністри Макрона самі почали поширювати це слово. Щоправда, Дарманін висловився вже заштампованою фразою "забезпечення безпеки", додавши, що використання "дикунства" – легітимне для опису ситуації в країні.

Історик темношкірого населення Франції Пап Ндіайє різко відреагував на заяви міністра: "Дикуни – так обозначають агресивну молодь з країн Північної Африки або на південь від Сахари. Але це відкриває двері іміграційній політиці, блокпостам поліції, жорстокості з її боку. Якщо офіцери мають справу з дикунами, то заходи вживаються відповідні, щоб контролювати їх".

Очікується, що злочинність та безпека стануть головними темами від правих та вкрай правих політиків у 2022 році. Наприкінці серпня впливовий журнал Valeurs Actuelles вийшов з обкладинкою "Дикість: 60 днів нових варварів у Франції". На фото були темношкірі молоді люди, переважно мігранти. Під час протесту вони громили машини.

Не тільки у Франції Ультраправа поліція: як елітні копи Німеччини хотіли влаштувати "кінець світу"

Темношкіру депутатку там само зобразили у вигляді рабині. Такі дії викликали критику по всій Францїі, засудження від Макрона та справу у прокуратурі. Більше того, автори написали цілу розповідь, де від рабства жінку врятував місіонер-француз та привіз до Франції, "у цивілізацію".

Але ось проблема: рік тому, у 2019 році, Макрон… дав цьому виданню рідкісне ексклюзивне інтерв'ю та назвав його "гарним журналом". "Дикість", пише NYT, є прямим нащадком колоніальної історії Франції, яка включала у себе торгівлю рабами. І досі французи не дійшли згоди, як до нього відноситись, тому часто просто ігнорують.

Франція, більше ніж будь-яка інша країна, виправдовувала колоніалізм, називаючи його "цивілізаційною місією", – сказав NYT історик цього періоду Паскаль Бланшар

Ідея дикуна – досі вкорінена у суспільстві, додав він. А дикунів треба виводити до світла. Еме Сезер, письменник з острову Мартініка, писав: "Європейці самі перетворилися на дикунів, коли дегуманізували себе жорстокістю у Африці". Але зараз це скоріше спосіб уникнути звинувачення в расизмі, тому воно стає все більш популярним останнім часом.

"У Франції немає дикунів, є лише громадяни", – відповів на закиди Дарманіна депутат Саша Ульє. – "Використовуючи це слово, ми створює фракції та розділення". Від того, чи зможе Емануель Макрон все ж таки зменшити розрив і не впасти у геть праву політику, залежить чи виграє він вибори. Бо тоді доведеться боротися проти власних поглядів.