"Для мене той бій не закінчився, тому що досі невідома доля багатьох, хто пропав безвісти… Це все – тягар у моїй душі. Але я ні перед ким очі не опускаю. Не тому, що я такий безстрашний, а тому, що я зробив все, що міг зробити", – розповів Хомчак в інтерв’ю УНІАН.
Читайте також: Новий начальник Генштабу оцінив можливість відкритого вторгнення Росії на Донбас
"Напевно, головна моя проблема в тому, що я залишився живим", – додав начальник Генштабу, коментуючи бої за Іловайськ. Він наголосив, що міг так само загинути, як і всі, тому йому не соромно.
"Я зробив все, що міг у тій ситуації. Тоді наявність генерала там (в Іловайську) була елементом стримування для бійців. Тому що всі дивляться, що генерал тут, він не дурень, він себе поважає, не тікає, значить, ми теж будемо воювати. Хоча у мене були ситуації, коли мені казали, що всі вже залишають Іловайськ, а я казав – "ні, я на місці", тоді всі – "ми воюємо далі", – розповів Хомчак.
У складі групи з 14 осіб він вийшов з Іловайська у безпечну зону – в місто Комсомольськ – о 4-5-й годині ранку 31 серпня. Коли виходили, Хомчак зв’язався з керівником АТО, генералом Віктором Муженком і попросив, щоб прислали вертоліт, бо серед українських байців були поранені.
Після виходу військових разом х Хомчаком вивезли в Стару Ласпу, куди підходила Нацгвардія. Вони надали допомогу пораненому. "Кавою і чаєм нас пригостили, бо не їли декілька днів узагалі, а воду пили з Кальміуса (річки)…", – зауважив Хомчак. Після цього по бійців прибув вертоліт.
Читайте також: Хто такий Руслан Хомчак: біографія нового начальника Генштабу
"Ми прилетіли в 61-ий госпіталь. Я там пересів в інший вертоліт, з десантниками, через 50 хвилин був в штабі АТО в Краматорську і сидів перед керівником АТО, командувачем Нацгвардії, міністром оборони. Доповів їм всю ситуацію. Це було 8-9-та година ранку 31 серпня. А на ранок 1 вересня я був в Адміністрації Президента та доповідав про стан справ президенту", – розповів теперішній начальник Генштабу.
За словами Хомчака, всі, хто виходили з Іловайська, – герої.
Ми не знаємо, що сталося б, якою зараз була б лінія зіткнення, якби не трапилось тієї ситуації. Тому людям – і мертвим, і живим – треба подякувати, що вони тоді не здалися, вони не тікали в РФ, вони дійсно воювали достойно. Це був момент, коли росіяни зрозуміли, що далі йти не можна, тому що українці йдуть на смерть, але не здаються,
– розповів начальник Генштабу.
Що відомо про трагедію в Іловайську? 28 серпня 2014 року українські війська потрапили в оточення в Іловайську на Донеччині. Військові за 2,5 тижні боїв так і не змогли взяти місто під свій контроль. Наступного дня із проросійськими бойовиками начебто вдалося домовитися про "зелений коридор" для виведення українських бійців та техніки без вогню. Однак обидві колони під час виходу із міста були розстріляні проросійськими бойовиками та російськими регулярними частинами.
За офіційними даними, в Іловайському котлі загинули 366 військових, 249 були поранені, 128 потрапили в полон, а ще 158 вважаються зниклими безвісти.