Батальйон "ОУН", що довго воював без статусу, вже став частиною Збройних Сил. Останнім залишається Добровольчий корпус під проводом Дмитра Яроша.
Добровольчі батальйони, що не підпорядковувались офіційним структурам, завжди нервували політиків у шкіряних кріслах на Банковій. Розмови про заколот добровольців, більше були навіяні російською пропагандою, аніж мали зв'язок з реальністю. Інспірований російськими агентами заколот нацгвардійців під Адміністрацією Президента є дуже наглядним тому прикладом.
Поворот багнетів з Донецька на Київ є улюбленою темою найбільш люмпенізованого населення, яке не хоче братися за щоденну кропітку працю, а прагне лише крові і бунту.
Читайте також: "Укропське військо": структура української армії в інфографіці
Наявність не підконтрольних офіційній владі бойових загонів на сході з нашої сторони, скоріше чинило психологіний тиск та неспокій. Але така річ, як централізація усіх сил в зоні АТО під одним керівництвом була невідворотнім процесом кінцевого етапу формування армії, правоохороних органів і т д.
Цей процес обов’язково мав зачепити усі добровольчі батальйони, які воюють на сході. Стрімке завершення цього процесу педалював сам Президент, який зробив це після того, як озброєні люди в камуфляжі заблокували вхід до "Укранафти", але ще більш обурило президента — вбивство офіцера СБУ Сергія Мандзіка у Волновасі.
За інформацією українських ЗМІ, офіцер СБУ був вбитий у результаті намагання перешкодити руху контрабанди у зоні АТО. ЗМІ покладають відповідальність за вбивство на людину, що має стосунок до загонів, які не підпорядковані Міноборони чи Міністерству внутрішніх справ. І використовують своє положення задля власного збагачення.
Батальйони
Процес входження до офіційних структур новостворених добровольчих батальйонів почався одразу від самого почату їх створення. Незважаючи на те, що окремі з них, такі як: "Азов", "Донбас", "Дніпро", "Дніпро-1" створювались за фінансової підтримки Ігоря Коломойського, вони перебували і перебувають у підпорядкуванні держави. Так і багато інших батальйонів робились за гроші бізнесменів.
Наразі в Україні праведними і не дуже шляхами, створено 37 добровольчих батальйонів. З них під керівництвом Міноборони перебуває 6 батальйонів, у Міністерстві внутрішніх справ – 24. Окремо два батальйони особливого призначення Нацгвардії. А також два батальйони від Добровольчого українського корпусу "Правий Сектор" і один батальйон "ОУН".
Наприклад, у батальйоні "ОУН" комбати прагнули отримати статус учасників АТО і перейти в оперативне командування Генштабу. Таке рішення було прийнято нещодавно. "ОУН" увійшов до ЗСУ, як окрема тактична група. З Добровольчим українським корпусом все набагато складніше, адже він не прагне потрапити під керівництво чи Нацгвардії, чи Міноборони.
"Добровольчий український корпус" і Ярош
Ультиматум від влади, який отримав Добровольчий корпус, є цілком закономірним. Це єдині бойові підрозділи у зоні АТО, які прямо не підпорядковані державі. Цитуючи слова одного з комбатів, йому у силових відомствах сказали таке: "Або ви лягаєте під яку-небудь офіційну структуру, або залишаєте зону АТО".
У Добровольчого корпусу немає вибору. Вони змушені погодитись на ці умови. Інакше ризикують показати суспільству неконструктивну позицію. Ярош полюбляє називати себе "державником". Тому доцільних аргументів — не коритись державі у нього немає.
Поряд з тим, самому Ярошу була зроблена пропозиція очолити нову структуру "Добровольчий союз оборони України" в Міноборони. Почати розбудовувати швейцарську модель армії в Україні. Досвід у нього є.
Прийнявши пропозицію, він автоматично, не будучи залученим до безпосереднього керівництва Збройними силами, ризикує потрапити під немилість та розділити гіркоту відповідальності разом із часом некомпетентними генералами та усіма чиновниками Міноборони.
Є велика вірогідність того, що він відмовиться від цієї посади. Адже це може знищити його репутацію серед побратимів. І зрештою негативно вплине на рейтинг, як політика, про що він, за його словами, не конче переймається.
ЧИтайте також: "Правий сектор" готовий приєднатись до ЗСУ тільки як окремий підрозділ
До того ж, у нього є вагомі аргументи проти вступу ДУК на офіційну службу і аргументи своєї відмови піти на посаду у Міноборони.
Структура ДУК складає 15 запасних батальйонів, два з яких сьогодні воюють на Донеччині. Беручи до уваги, що більшість батальйонів ДУК можуть існувати лише на папері, ці два батальйони, чисельністю близько 500 осіб, перебувають у зоні АТО фізично.
Дмитро Ярош відповідальний за життя усіх його бійців. Віддавати їх під керівництво ЗСУ виглядатиме, без перебільшення, як зрада.
З іншого боку, якщо ДУК залишить зону АТО, а його бійці не матимуть бойового досвіду, рівень підготовки невпинно зменшуватиметься. Вибір важкий. Ярош поки що думає.