У особистій бібліотеці Ганни понад 400 книжок. Першу з них волонтерка придбала у 2015 році, коли літератури про війну було ще не так багато.
Читайте також: Найбільше визнання отримав від сепаратистських каналів, – Лев Скоп розповів про свої ікони
А вже після того, як українські захисники почали повертатися із гарячих точок, вони почали писати. Писали, щоб реабілітувати, в першу чергу, себе.
Мій хлопець воював на Сході. Мені хотілося його краще зрозуміти, але й не сказати чогось зайвого, не образити. Я зрозуміла, що краще про це скажуть книги,
– розповіла дівчина.
В бібліотеці Скоріної книги написані військовими, волонтерами, переселенцями, письменниками, журналістами – всіма, кого торкнулась війна. Аби про існування цих книг дізналось більше людей, Ганна зробила у Facebook пост-аналітику, який розмістила під хештегом #книги_про_війну.
Київська волонтерка Ганна Скоріна
"Коли я збирала ці книги та читала їх, то стикалась з тим що люди не знають про їх існування. Не знають, як допомогти своєму батьку, брату, чоловікові, які воювали", – зазначила Ганна.
Ці книги й для тих, хто хоче хоча б теоретично зрозуміти, що таке війна. За ними можна простежити, як все відбувалося, побачити погляд солдатів й зрозуміти, що впливало на ті чи інші події. А також зробити висновки на майбутнє.
Журналіст Максим Бутченко теж почав писати, щоб проаналізувати, чому в Україну прийшов "русский мир". Спочатку це був звичайний блог, згодом він перетворився на три повноцінних книги.
Максим Бутченко
Письменник пояснив, що, пишучи про війну, автори насамперед спілкуються самі з собою. Для них це – своєрідна соціальна терапія. Крім того, це ще й терапія для суспільства, адже обговорюючи болючі моменти люди шукають шлях до зцілення.
По-справжньому ці книги оцінять вже через якийсь час, коли люди намагатимуться знайти причини того, що сталося. Думаю, що ця література формує свідомість українців,
– наголосив він.
Крім цього, більшість книг написана російською. Це не випадково: так автори намагаються донести правду до супротивника.