Автор дослідження Ренс Вайлдеромн відзначає: ЗМІ, особливо відомі щоденні газети, відображають те, що еліти та інші видатні люди думають і роблять. Ці дослідження продемонстрували їхній вплив на визначення порядку денного. Ця стаття присвячена суто британським ЗМІ, однак у наступних статтях автори обіцяють порівняти головні висновки цієї статті з тим, як війну в Україні висвітлюють медіа Німеччини та США.

Читайте також Суд у справі MH17: які наслідки можливі для Путіна і Росії

Дослідження показує, що за час розвитку війни ця проблема перейшла з розряду "нашої"» (для Заходу) до категорії "їхньої" (сторін конфлікту). Така зміна розуміння виникла з непевності щодо конфлікту на Донбасі, яка в свою чергу спричинена послідовними зусиллями Росії заперечити своє залучення до війни.

Читайте також "Слуги народу" після зустрічі з Єрмаком змінили категоричну думку проти переговорів з ОРДЛО

Як проводили дослідження?

Автори дослідження проаналізували 538 газетних статей британських видань Sun (найбільша британська газета та найбільше видання правоцентристів/популістів) та Daily Mirror (четверта за величиною британська газета та найбільша лівоцентристська газета).

Аналіз проводили методом тематичного моделювання. Статті потрапляли до вибірки, якщо вони містили термін Україна та принаймні один із термінів Донбас, Донецьк, Луганськ чи Крим.

Що показало дослідження?

Однозначні звинувачення та засудження причетності Росії до Донбасу є досить рідкісними. Переважно вони використовувалися для теми анексії Криму. Цей конфлікт був винесений за межі локального контексту, став актуальним для міжнародних справ і сприймався як питання, яке може навіть призвести до нової "Холодної війни".

Питання участі Росії у війні на Донбасі майже повністю ігнорується. Протягом 2014-2019 років у Sun та Daily Mirror є лише декілька чітких заяв про те, що "повстанці" або "сепаратисти" отримали російську підтримку

Аналіз також показав, що на початку подій у березні 2014 року основною рамкою сприйняття був "міжнародний конфлікт", але приблизно за три місяці рамка змінилася на "внутрішній конфлікт", і згодом використовувалася як основний спосіб осмислення війни на Донбасі. Зрештою новини про ці два конфлікти майже зникли.

Які висновки ми можемо зробити?

Перехід від сприйняття ситуації як міжнародного конфлікту до локального може бути проблемою.

Марія Альтшуллер у Harvard International Review попереджає, що коли українські конфлікти зникають зі свідомості громадськості, це перешкоджає шляху до миру:"Враховуючи нинішню байдужість Заходу до хаосу в регіоні Донбасу, Східна Україна може бути приречена стати однією з довготривалих "заморожених зон" які дуже часто з’являються після російських вторгнень у сусідні країни,
– ідеться у публікації.

Альтшуллер також вказує на схожі випадки, коли Росія прагнула посилити свій вплив у пострадянських державах, змовляючись із місцевими сепаратистами, наприклад, у молдавському Придністров’ї або грузинських Південній Осетії та Абхазії. Статті про Крим та Донбас містять низку посилань на ці конфлікти. Майже всі вони вийшли безпосередньо після анексії Криму в березні 2014 року через побоювання щодо продовження російського військового втручання в ці регіони. Однак зі зменшенням висвітлення тем Криму та конфліктів на Донбасі порівняння з подібними конфліктами, пов’язаними з Росією, також зникли.

Двозначність, породжена послідовними запереченнями Росії її причетності до війни на Донбасі, може змусити людей відключитися від проблеми і почати втрачати почуття відповідальності. Хоча ситуація в Криму була досить однозначною, незрозумілий характер подій на Донбасі є, ймовірно, одним із ключових факторів, який сприяв поділу між "нами" (Заходом) та "ними" (сторонами, які беруть участь у війні),
– кажуть автори дослідження.

Цьому дискурсивному поділу сприяють і приховані дезінформаційні кампанії через засоби масової інформації та соцмережі, і відмова Росії від визнання своєї участі у конфлікті на Донбасі, яку можна розуміти як відкрите поширення дезінформації.