Контрнаступ триває. День за днем наші війська повертають український прапор туди, де він і має бути. Скоро синьо-жовтий стяг майорітиме над кожним населеним пунктом нашої країни.

Зверніть увагу Хочу бути в полі, коли скажуть, що цей постріл останній і ми перемогли: інтерв'ю з артилеристкою

Однак бойові дії люблять тишу. Зокрема це пов'язано з тим, що ворог активно моніторить і наш інфопростір. Інформація з фронту часто надходить з затримкою і цьому є логічне пояснення – звільненням населеного пункту не є факт того, що українські війська в нього увійшли. Звільнення означає зачистку від окупантів та закріплення наших захисників та захисниць на нових позиціях, що унеможливить повернення ворога. Крім того, така затримка є і заходом безпеки.

Однак про все те, що відомо про контрнаступ наших захисників та захисниць на Сході – розповідаємо далі. Про початок, перебіг, оцінки та успіх контрнаступу України читайте далі у матеріалі 24 каналу.

Офіційної дати початку контрнаступу немає. Однак вперше про активні й успішні наступальні дії українських військ ми почули 6 вересня – тоді у мережі масово почали з'являтися фото та відео з різних населених пунктів, які на той момент ще вважалися окупованими. Відтоді ситуація почала розвиватися настільки динамічно, що українці навіть не завжди встигали за всіма новинами з фронту – їх було незвично багато. Багато хороших.

Збройним Силам вперше від початку повномасштабного вторгнення вдалося почати диктувати власні умови на полі бої, а позиції росіян падали одна за одною. Розробником та керівником операції став командувач Східного угруповання військ Олександр Сирський. Саме його план, який затвердили у Генштабі, дозволив провести таку потужну контрнаступальну операцію.

Тисячі квадратних кілометрів, сотні населених пунктів та сльози щастя місцевих мешканців – так можна описати контрнаступ, якщо це попросять зробити одним реченням. Це справді неймовірний результат, який став можливим завдяки героїзму наших захисників та захисниць.

І перш ніж ми згадаємо всі ті події, варто нагадати, що ціна звільнення наших територій – це життя та здоров'я найкращих синів та доньок України. Це найвища ціна, яку ми платимо за нашу свободу.


Українські військові на Харківщині / Фото Libkos

Українським захисникам під час потужного контрнаступу вдалося звільнити сотні населених пунктів. Зокрема лише на Харківщині деокупували 551 населений пункт. Також вдалося повернути українські прапори в тимчасово окуповані населені пункти на півночі Донецької області та на заході Луганщини.

Загалом за півтора місяця наші воїни звільнили близько 11 000 квадратних кілометрів території на Сході нашої держави – площу, яка у понад 4 рази більша за територію Люксембургу.

За 1 місяць контрнаступу ЗСУ звільнили у 5 разів більше територій, ніж росіянам вдалося захопити за попередні 3 місяці. Крім того, наші війська отримали суттєве поповнення у вигляді покинутої росіянами техніки. Також суттєво збільшився й обмінний фонд нашої країни.

7 вересня стало відомо про звільнення одразу двох населених пунктів – Байрака та Нової Гусарівки. І вже наступного дня президент Володимир Зеленський офіційно повідомив про звільнення Балаклії.

Звільнення Балаклії та сусідніх сіл відкрило Збройним Силам одразу 2 шляхи для наступу – на Куп'янськ та Ізюм. Обидва міста були важливими для окупантів, адже ворог планував звідти наступати на Слов'янськ.

Військові підняли український прапор у Балаклії: дивіться відео

Балаклія – одне з тих міст, яке було найближчим до лінії розмежування. Воно постраждало від дій росіян ще за 5 років до повномасштабного вторгнення – у 2017 році унаслідок російських диверсій там вибухнули склади з боєприпасами, через що доводилося навіть проводити евакуацію населення.

Балаклія перебувала під окупацією росіян з 2 березня. Мер міста Іван Столбовий пішов на співпрацю з окупантами, а згодом виїхав до Росії.

Як мешканці Балаклії зустрічали ЗСУ: щемливе відео

Того ж дня, коли стало відомо про звільнення Балаклії, заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу ЗСУ Олексій Громов повідомив про звільнення села Озерне на Донеччині.

Наступною ціллю став Куп'янськ – місто на північному сході від Балаклії, яке ще у перші дні російського вторгнення здав мер Геннадій Мацегора. Відтоді окупанти проголосили місто центром тимчасово окупованої Харківщини. Крім того, Куп'янськ був важливими логістичним вузлом для окупантів на Ізюмському напрямку – через місто пролягали залізничні шляхи до Ізюма.

Та після звільнення Балаклії щось пішло не так – колаборанти та окупанти почали панікувати, тому окупаційну адміністрацію "тимчасово" перенесли до Вовчанська – міста неподалік державного кордону.

9 вересня американський Інститут вивчення війни спрогнозував звільнення Куп'янська упродовж 72-х годин. Однак аналітики недооцінили наших захисників та захисниць – ті впоралися швидше.

Та про все по черзі.

Українським військам 9 вересня вдалося звільнити низку населених пунктів, зокрема Волохів Яр та Шевченкове. Того ж дня у мережі почали з'являтися перші фото наших воїнів з околиць Куп'янська.

Залужний опублікував перші кадри контрнаступу: дивіться відео

Варте уваги У чому успіх контрнаступу на Харківщині і як окупанти катують місцевих: інтерв'ю з бійцем Kraken

Увечері того ж дня Володимир Зеленський повідомив, що вдалося звільнити понад 30 населених пунктів. Деякі зі звільнених сіл області зруйновані повністю і в більшості з них на момент звільнення взагалі не було людей, бо проживати там неможливо.

10 вересня. Ранок, який і справді можна було б назвати добрим – наші військові опублікували нові фото з Куп'янська.


Перше фото ЗСУ в Куп'янську / Оперативний ЗСУ

А тим часом очільник Харківської ОВА Олег Синєгубов спільно із військовими на чолі з керівником Східного угруповання військ Олександром Сирським підняли український прапор у Балаклії, що ознаменувало офіційне повернення повного контролю над містом. Генерал-полковник тоді ж і повідомив, що половина Куп'янська – під контролем ЗСУ.

Сирський оголосив про завершення зачистки Балаклії: дивіться відео

День 10 вересня продовжував приносити неприємні сюрпризи ворогу – наші воїни опублікували відео, на якому вони заходять в Ізюм – стратегічно важливий для ворога населений пункт.

ЗСУ заходять в Ізюм: дивіться відео

Тоді ж заступник мера міста Володимир Мацокін заявив про звільнення Ізюма, однак відзначив, що операція ще не завершена.

Російське Міноборони того ж дня вирішило не опиратися неминучому й визнало втрату Балаклії та Ізюма. Однак визнати поразку не вистачило сміливості – почали говорити про якусь там стратегію та фантазували про "операцію з перегрупування". Серед кремлівських воєнкорів гуляла паніка, один із них навіть опублікував сюжет про виїзд окупантів зі Сватового на Луганщині. Росіяни там перелякалися через швидке просування ЗСУ.

Тим часом наші війська продовжили просування на Харківщині. ЗСУ звільнили Савинці – село на сході від Балаклії.


ЗСУ в Савинцях / Фото з телеграму Сергія Стерненка

Окрім того, наші війська підійшли до Лимана в Краматорському районі Донеччини. Мер міста Олександр Журавльов повідомив, що за місто ідуть бої. Володимир Зеленський також відзначив, що Лиман ще чекає на наш прапор.

11 вересня – ще один невдалий для окупантів день, який ознаменував звільнення низки населених пунктів України з-під російської окупації.

Ранок почався з офіційного підтвердження Генштабу ЗСУ звільнення Куп'янська. Крім того, Володимир Зеленський повідомив про звільнення Чкаловська.

Також наші воїни звільнили Велику Комишуваху, Щурівку, Вільхуватку, Западню, Гнилицю Першу, Кіндрашівку, Липці, Борщову та Великі Проходи. Станом на цей день у межах контрнаступу Україна відновила контроль над понад 40 населеними пунктами Харківщини.

Дії ЗСУ західна преса назвала найбільшою поразкою Росії за час повномасштабного вторгнення.

Ближче до вечора наші воїни дійшли впритул до державного кордону на півночі Харківщини й підняли український прапор у Дворічній та Козачій Лопані. Також ЗСУ зайшли у Гоптівку.

Водночас бійці добровольчого батальйону "Хартія" вийшли на державний кордон з Росією на півночі Харківської області.

Українські воїни на державному кордоні: дивіться відео

Крім того, наші захисники та захисниці підняли прапор над адміністрацією Ізюма. Це місто стало одним з найбільших звільнених населених пунктів за час контрнаступу. Місто було стратегічно важливим для окупантів, щоб продовжувати наступ на Слов'янськ. Усі плани ворога перекреслили наші воїни. Місто перебувало в окупації з 2 квітня.

ЗСУ підняли прапор в Ізюмі: дивіться відео

Ізюм за час вторгнення зазнав численної кількості атак – навесні окупанти завдали по ньому майже 500 ракетних ударів, 80% міста зруйновано. Крім того, в Ізюмі виявили масові поховання як цивільних, так і військових. На могилах замість імен були номери.


Масові поховання в Ізюмі / Фото Libkos

Ранок хороший, якщо він починається із повідомлення від Генштабу про звільнення ще 20 населених пунктів Харківщини за минулу добу. Так почався ранок 12 вересня.

Ще уночі в мережі публікували фото наших військових у Вовчанську – місті, яке розташоване біля українсько-російського кордону і після втечі колаборантів з Куп'янська воно стало "тимчасовим" центром окупаційної адміністрації. Та не на довго. Місто теж було стратегічно важливим для ворога, адже дозволяло контролювати залізничні та автомобільні шляхи.


ЗСУ у Вовчанську / Фото з твітера Іллі Айзина

Також ЗСУ звільнили Стрілечу на Харківщині, Святогірськ на Донеччині, повністю деокупували Дергачівську громаду Харківської області.

Сили спецоперацій повідомили про деокупацію населених пунктів Тернова, Варварівка, Ізбицьке, Стариця. Наші воїни відновили контроль над державним кордоном на північному сході Харківщини – селища Веселе до міста Вовчанськ.

Відносне затишшя або підготовка нової операції

Після кількох днів інтенсивного просування наші війська сповільнили темпи контрнаступу, що є цілком логічним, адже пауза є необхідною не лише для перепочинку та перегрупування, але й для планування подальших дій на фронті. Та попри те, день за днем українці продовжували отримувати хороші новини з фронту.

  • 13 вересня 247 окремий батальйон 127 окремої бригади відзвітував про звільнення Липців, Стрілечої та Глибокої;
  • 16 вересня українські війська увійшли в селище Щурове на Донеччині;
  • 17 вересня ЗСУ підняли український прапор у селі Діброва Донецької області;
  • 19 вересня стало відомо про звільнення Ярового на Донеччині – селища між Святогірськом та Лиманом;
  • 20 вересня українські війська підняли прапор на межі Харківської та Донецької областей;
  • 23 вересня ЗСУ повідомили про звільнення Яцьківки на Донеччині;
  • 26 вересня наші війська зайшли у Куп'янськ-Вузловий – селище на лівому березі річки Оскіл;
  • 27 вересня під контроль ЗСУ перейшли Борівська громада та Піски-Радьківські на Харківщині;

Станом на 27 вересня на Харківщині деокупували 454 населені пункти. На звільнених територіях почали відновлювати інфраструктуру та зв'язок, налагоджувати комунікації.

28 вересня до переліку звільнених населених пунктів доєдналися Новоселівка на Донеччині та Ківшарівка на Харківщині – найбільше селище в Україні.

Після відносного сповільнення темпу контрнаступу на Сході ЗСУ почали нову успішну операцію, за результатами якої було звільнено Лиман та низку населених пунктів довкола міста.

Звільнення Балаклії та Ізюма не лише відкрило шлях для подальшого наступу ЗСУ, але й дало можливість оточити Лиман. Тому війська почали операцію з оточення міста. 30 вересня Збройні Сили завершили операцію з оперативного оточення ворога в районі Лиману.

У вечірньому зверненні Володимир Зеленський підтвердив звільнення Ямполя, а згодом мер Краматорська опублікував кадри зі звільненого Дробишевого. Обидва населені пункти розташовані довкола Лиману.

1 жовтня наші війська зайшли в Лиман, а вже наступного дня Зеленський заявив, що місто зачищене повністю, то ж Лиман офіційно деокупований.

Зеленський підтвердив зачистку Лимана: дивіться відео

Цікаво, що операція зі звільнення Лиману відбувалася в час оголошення анексії українських територій одним божевільним диктатором, імені якого ми не згадуватимемо бодай тут. У тому числі й міста Лиман. Як ми бачимо, псевдореферендуми та спроба анексії безсильна проти наших захисників та захисниць.

Звільнення Лимана відкриває Збройним Силам одразу кілька шляхів для подальшого контрнаступу – у напрямках Сватового, Кремінної, Рубіжного, Сєвєродонецька та Лисичанська.

Після звільнення Лимана, ЗСУ продовжили деокупацію населених пунктів на Сході. 3 жовтня офіційно підтвердили звільнення Торського на Донеччині, згодом і Борової на Харківщині. Водночас 5 жовтня голова Луганської ОВА Сергій Гайдай повідомив про початок деокупації Луганщини і заявив про звільнення 6 населених пунктів області. Серед них Греківка.

У коментарі 24 каналу речник Східного угруповання військ Сергій Череватий пояснив, що крім деокупації території, успіхом контрнаступу є те, що з початку повномасштабного вторгнення українські захисники та захисниці вперше почали диктувати свої умови на полі бою.

Головний успіх контрнаступу в тому, що ми змогли нав’язати свою волю росіянам. Ми з початку війни вперше почали їм диктувати свої умови ведення бойових дій. З початку війни вони більше розуміли, куди хочуть іти, а ми вже діяли реактивно, тобто була реакція на їхні дії – ми будували оборону, планували контрнаступи,
– наголосив Череватий.

Головним прорахунком росіян стало те, що вони не очікували такого масштабного наступу – вони були переконані, що з боку українських військ будуть невеликі контратаки, тому й не побудували оборону належним чином. Тому, як зауважив Сергій Череватий, оборона ворога швидко посипалася, а наші війська на піднесенні та куражі зносили всі позиції та йшли далі.

Харківською та Лиманською операціями керував командувач Східного угруповання військ генерал-полковник Олександр Сирський – саме він і розробив план наступу, який узгодив з Генштабом ЗСУ. Водночас речник Східного угруповання військ відзначив, що контрнаступальна операція була злагодженою роботою багатьох родів та видів військ – авіації, піхоти, танкових та десантних військ, Сил спеціальних операцій, Нацгвардії, Держприкордонслужби та Тероборони.

Було злагоджено продумано місце кожного і кожен виконав свою місію. У результаті ця колективна праця дала такий результат,
– підкреслив Череватий.

Під час контрнаступу наші війська отримали чималу кількість трофеїв у вигляді російської техніки. Зокрема вдалося захопити усю лінійку російських танків:

  • найстаріші Т-62, які росіяни почали підтягувати через брак техніки;
  • Т-72 – основні танки росіян і різні їхні модифікації;
  • Т-80 та Т-90.

Також вдалося захопити чималу кількість автомобільної та броньованої техніки, артилерійських систем та гаубиць.

Після провалу на Харківщині боєздатні підрозділи ворога перейшли на інші позиції, зокрема на Донеччину. Водночас, як зауважив Сергій Череватий, мобілізованих з квазіутворень, які також були на Харківщині та в Лимані, росіяни вважають зрадниками. Загалом ставлення до них в окупантів зневажливе.

Водночас російські війська почали будувати лінію оборони Сватове – Кремінна, яку росіяни навіть назвали "лінією Путіна". Водночас на Бахмутівському та Авдіївському напрямках окупанти намагаються атакувати, аби показати бодай якийсь успіх.

Успішний контрнаступ Збройних Сил став великою несподіванкою для Заходу – як політиків, так й експертів. Дії наших військових високо оцінили українські партнери, зокрема Пентагон та американський Інститут вивчення війни. Іноземна преса висловлювала свої захоплення діями ЗСУ та називала й продовжує називати контрнаступ наших військ великим провалом Росії.

Контрнаступ триває. Нас чекає ще маса новин, фото та відео з різних міст та сіл нашої країни. Та варто пам'ятати, що за цим стоїть. Контрнаступ – це не лише скидання російських прапорів і підняття українських. Контрнаступ – це життя та здоров'я наших захисників і захисниць. Це просування під сонцем та дощем, лісами та степами, ціною поту й крові. Після деокупації різних населених пунктів світ знову і знову дізнається про нові злочини окупантів, які здавалися неможливими у ХХІ столітті.

Західні ЗМІ та аналітики прогнозують нові успіхи ЗСУ на фронті впродовж наступних тижнів, однак, найімовірніше, такого швидкого прориву, як на Харківщині, уже не буде. Зокрема й тому, що ворога не можна недооцінювати – окупанти врахують досвід своєї поразки і плануватимуть нові дії. Та це ніяк не впливає на той факт, що наші захисники та захисниці продовжують просування на фронті й щодня метр за метром повертають те, що захопив ворог.

Тому кожен з нас повинен не лише чекати хороших новин та вірити у наших захисників і захисниць, але й усіляко підтримувати наших військових. Зокрема і донатами. Щодня волонтери відкривають збори на потреби різних бригад з різних напрямків. Чимшвидше ці збори закриваються, тим швидше наші воїни отримують те, що їм необхідно для боротьби з ворогом. То ж пам'ятайте, що кожна гривня важлива, а маленьких донатів не буває.

Крім того, ми ніколи не повинні забувати тих, хто віддав найцінніше за нашу свободу – своє життя. Також є чимало тих, хто пожертвував своїм здоров'ям і ті, хто зараз стоїть на фронті.

Слава кожному і кожній, хто боронить нашу землю! Вічна пам'ять тим, хто загинув за Україну!