Той, хто починає шукати компроміси, наражається на Данте. Він обіцяв найспекотніші місця у пеклі саме тим, хто в часи моральних зламів намагався зберігати нейтралітет.
До теми Напад на Україну може початися у будь-який день і скоріш за все – з повітря, – Білий дім
Чим відрізняється сприйняття війни
Проблема у тому, що гібридна війна по-різному переломлюється у свідомості росіян та українців. Для нас вона надана у відчуттях: у шістьох хвилях мобілізації, у похоронах з фронту, у щоденних мартирологах у ЗМІ.
Водночас росіяни й далі живуть у світі, де війни немає. Вони щиро не розуміють, чому сусідня країна рішуче відмовляється виявляти емпатію.
Протягом пострадянських років ми звикли до того, що Росія та Україна схожі до стану нерозрізненості. По обидва боки кордону панує ціннісне безчасся. Ідентичності розмиті, а переконання умовні. Тотальна мімікрія скрізь і у всьому.
Для України усе це закінчилося після того, як Росія окупувала Крим і вторгнулася на Донбас. Київ не мав іншого вибору, адже дихання війни відчувалося у щоденних зведеннях з фронту і через появу 1,5 мільйона внутрішньо переміщених осіб.
Росія цинічно окупувала український Крим / Фото Getty Images
У Росії ця війна лишилася віртуальною. Жодних офіційних заходів, жодної публічної звітності. Війну показували по телевізору, але й там її подавали як щось таке, що до самої Росії стосунку не має.
На честь загиблих на Донбасі у Росії не називають вулиці, їм не встановлюють пам'ятники. Згідно з документами, російські солдати та офіцери гинуть на полігонах та навчаннях.
Варто прочитати У Росії, крім вторгнення, розглядають інші сценарії дестабілізації України, – Столтенберг
Українська кампанія не вплетена у тканину повсякденного російського буття, а погляд обивателя не перечіпається за могильні хрести. Її ніби й немає, а якщо так, то вона й не може бути чинником внутрішнього порядку денного.
Кров сакралізує будь-яке протистояння. Після неї у шафах лишаються світлини з чорними стрічками, на балконах припадають пилом вудочки, а у гаражі іржавіють запчастини.
Смерть відводить причини на другий план, а на перший висуває себе саму. Некролог важливий не змістом, а фактом появи. Вже зараз в Україні ростуть діти, які малюють здебільшого війну.
До того ж у якийсь момент російські балачки про "бандерівців" і "хунту" перетворилися на щось, на кшталт самовтілюваного пророцтва. У Росії тепер буде дедалі менше розмірковувань про те, що "вони такі ж самі, як і ми, тільки пики незнайомі".
Росіяни та українці кардинально різні
Ні, тепер уже не такі самі. Тепер – чужі, ворожі та незбагненні, нездатні на емпатію та співчуття, що й не дивно. Країна під час миру читає Новий Заповіт, а під час війни – Старий. До того ж для Росії та України події останніх років стали частиною національних міфів.
З одного боку "кримська весна", як апофеоз імперських амбіцій та підтвердження права на суверенні помилки, а з другого – Майдан, як архетип громадського повстання, й АТО – справжня війна за незалежність.
Ці історії подібні до однополюсних магнітів: вони не можуть співіснувати поруч, а тільки відштовхуватися. Зблизитися вони можуть тільки у тому разі, якщо якусь з цих двох історій обнулити.
Ті, хто говорять про примирення, мають визначитися, яку саме.