Майже кандидати: коли Україна зможе стати повноправним членом Євросоюзу

Що дає статус "кандидата"

Політична еліта і більшість громадян ЄС усвідомлюють, що якщо Україні раптом вирішать надати лише статус "потенційного кандидата", це спричинить такі ж руйнівні наслідки для європейського проєкту, як рішення Бухарестського саміту НАТО щодо не надання ПДЧ для України в 2008 році.

Читайте також Європарламент підтримав надання Україні та Молдові статусу кандидатів у ЄС

Якщо Україна отримає статус країни-кандидата, це буде найшвидшим подібним рішенням в історії. Ми подали офіційну заявку на вступ до ЄС наприкінці лютого, а рішення щодо надання нам статусу кандидата може бути прийнято через чотири місяці. Це безпрецедентна "швидкість" для Брюссельської бюрократії.

Статус кандидата принципово відрізняється від чинного формату відносин Україна – ЄС. Згідно з чинною Угодою про асоціацію, наша Україна є складовою Європейської політики сусідства, котра не передбачала членство як кінцеву мету партнерства. Нагадаю, що окрім України, ЄС співпрацює в межах політики сусідства з Грузією, Молдовою, Вірменією, Білоруссю, Азербайджаном і деякими державами Північної Африки. Натомість, позитивне рішення на саміті 23 – 24 червня означатиме залучення України до політики розширення ЄС і реальні шанси на повноцінне членство.

Після отримання статусу кандидата, Україні потрібно буде впровадити той перелік реформ, на якому наголосила у рекомендаціях Єврокомісія. Статус кандидата допоможе повоєнній відбудові України, дозволить залучати фінансову допомогу, необхідну для підготовки до членства, стати більш сприятливим і безпечним місцем для інвесторів. Зокрема, це фіксація взаємних зобов'язань між нашою державою і ЄС про те, що Україна може стати членом союзу після досягнення чітких критеріїв.

Коли Україна реально може вступити в ЄС

За стандартною процедурою після отримання статусу кандидата на вступ до ЄС наступним кроком є початок переговорів щодо вступу між кандидатом та ЄС.

Але, на практиці, цей перехід між етапами може тривати від кількох місяців до кількох років.

У більшості ситуацій, після надання країні статусу кандидата, вона має виконати ряд рекомендацій Єврокомісії для старту безпосереднього переговорного процесу щодо вступу.

Албанія виконала ці умови лише через 5 років після набуття статусу кандидата. Вже після рекомендації Єврокомісії розпочати перемовини щодо вступу цієї країни в ЄС Франція та Нідерланди заблокували початок перемовин з Албанією та Північною Македонією у 2019 році і вони досі не почалися. Офіційна причина – "неготовність ЄС до розширення".

Тож не варто очікувати, що відразу після набуття статусу кандидата з Україною розпочнуть перемовини щодо вступу.

Втім, навіть після переходу на цей етап, перемовний процес щодо вступу країни в ЄС зазвичай займає кілька років.

Серед найбільш успішних кейсів в Західній Європі я би навів приклад Швеції та Австрії, а в постсоціалістичних країнах – Польщі та Хорватії.

Загалом процес переговорів має кожного разу різну тривалість і прив'язаний до темпів впровадження реформ, а не календарних дедлайнів. В "середньому" вступ країни до ЄС проводиться впродовж майже 5 років з моменту початку перемовин. Найшвидшим він був для, Швеції та Австрії (близько 2 років).

Наприклад, остання країна, яка вступила в ЄС – Хорватія – отримала статус кандидата в 2004 році, перемовний процес щодо членства тривав з 2005 по 2011 роки, а потім ще два роки пішло на підписання угоди про приєднання, національний референдум та ратифікацію угоди. Тож Хорватія вступила до ЄС у 2013 році.

Польща отримала статус кандидата в 1994 році, перемовний процес щодо членства проходив у 1998 – 2002 роках, ще два роки зайняв етап схвалення звіту Єврокомісії та набуття чинності договором про приєднання країни до ЄС.

Зависли у "кандидатстві"

Сьогодні є 5 країн-кандидатів в ЄС і деякі з них зберігають цей статус багато років.

Туреччина встановила своєрідний антирекорд. Анкара має статус кандидата на вступ до ЄС з 1999 року, перемовини щодо її членства тривали з 2005 року, але з 2016 року, через несприйняття вимог до сфери прав людини, є фактично зупиненими.

Тож, останні роки політика розширення ЄС сконцентрована на державах Західних Балкан. Північна Македонія має статус кандидата з 2005 р., Чорногорія – з 2010 року, Сербія – з 2012 року, а Албанія – з 2014 року.

До слова, переговори про вступ з Чорногорією, що має найбільший прогрес серед балканської четвірки кандидатів, почалися ще у 2012 році та досі не завершилися.

Політика розширення ЄС явно дає "пробуксовку" на балканському напрямку.

Мушу зазначити, що, при всій регламентованості процедури вступу і визначенні економічних та правових критеріїв, рішення ЄС про відкриття і завершення переговорів з країною-кандидатом є політичним і ухвалюється європейськими інституціями за наявності одноголосної підтримки 27 держав-членів.

Якщо оцінити готовність до вступу власне України і абстрагуватись від фактору війни, то ми достатньо непогано інтегровані з ЄС у низці сфер єдиного ринку. Зокрема, станом на кінець 2021 р. Україна виконала понад 60% об'єму Угоди про асоціацію.

Яка процедура прийняття до Євросоюзу?

Згідно зі ст. 49 Договору про Європейський Союз до нього може приєднатися будь-яка європейська держава, яка поважає та сприяє демократичним цінностям, визначеним у статті 2 цього ж Договору.

Крім цього, кандидати мають відповідати Копенгагенським критеріям – ключовим умовам членства в ЄС, які було визначено ще в 1993 р. Це наявність стабільних демократичних інститутів, ринкової економіки і здатності ефективно виконувати зобов'язання щодо членства.

У спрощеному вигляді процедура вступу в ЄС складається з 3 етапів: отримання статусу кандидата, переговорів щодо членства та укладання відповідного договору з його ратифікацією євро-інституціями й державами-членами.

Про отримання статусу кандидата згідно ст. 49 Договору про ЄС ми вже згадали. Ключовий етап – перемовний, стартує з рішення Ради ЄС почати переговори про вступ із країною-кандидатом. Активність переходу на цей етап залежить від політичної волі держав ЄС. Це призводить до того, що навіть між успішним завершенням першого етапу та переходом до другого може пройти багато часу. Граничні терміни переходу з етапу на етап не визначені.

Наприклад, та Північна Македонія (кандидат з 2005 року) та Албанія (кандидат з 2014 року) досі не можуть розпочати перемовини в рамках другого етапу.

Важливо Ключові умови для України, претензії до Грузії і подарунок Молдові: чого очікувати від саміту ЄС

Суть перемовного етапу в тому, щоб країна-кандидат уніфікувала своє законодавство з правом ЄС. Це робиться за 35-ма різними главами і, закриваючи кожну переговорну главу, країна поступово рухатиметься до наступної. Ці глави поділені на 6 кластерів: основи; внутрішній ринок; конкуренція та інклюзивне зростання; зелений порядок денний та сталий зв'язок; ресурси, сільське господарство та згуртованість; зовнішні відносини.

Після того, як всі члени ЄС одноголосно вирішують закрити переговорний процес, оскільки на підставі висновку Єврокомісії вважають, що країна інкорпорувала всі 6 кластерів, сторони підписують та ратифікують Договір про приєднання після чого кандидат офіційно стає членом Європейського Союзу.

Чи може війна в Україні пришвидшити цей процес?

Все ж таки, війна ускладнює процес перемовин і вступу країни-кандидата. Поки Росія продовжує активну фазу війни проти України, фізично обговорювати і проводити реформи складно.

На цей рахунок звернемось до позиції країни, що наразі головує в ЄС. На Версальському саміті Європейської ради 10 – 11 березня президент Франції зазначив, що хоч його країна солідарна з Україною, проте відкриття процесу приєднання до ЄС країни, що перебуває в стані війни, не є можливим. У травні він доповнив цю заяву: навіть зі статусом кандидата Україна зможе закінчити процес приєднання лиш через декілька десятиріч, інакше Союзу б довелось знизити свої стандарти.

Але, в нашому випадку, я би не впадав у песимізм. Щонайменше можу згадати красномовний приклад прийняття в ЄС країни, що має неврегульовані територіальні питання.

Таким чином, в практиці ЄС існує підхід, за допомогою якого тимчасово окуповані держави можуть стати членами ЄС, тоді як формальна юрисдикція Союзу та його зобов'язання щодо спільної політики оборони не поширюються на непідконтрольні уряду території.

Не можу повністю погодитись з думкою своїх окремих колег, що під час війни реформи зовсім не проводяться. Однак в переліку 7 пунктів щодо України є такі зауваження Єврокомісії, виконання яких може ускладнитися в умовах війни. Це стосується насамперед законодавства щодо боротьби з відмиванням грошей та антикорупційна інфраструктура. Ці реформи потребують незалежного висвітлення та публічної дискусії, що майже неможливо в умовах воєнного стану.

Ймовірно, переговори про вступ України до ЄС розпочнуться лише після завершення активної фази бойових дій. Київ проходитиме схожий шлях із країнами Східної та Центральної Європи. У випадку Польщі період між поданням заявки на вступ та початком переговорів тривав 4 роки, Угорщини – менше року, Чехії – 2 роки, Румунії – близько 5 років.

Ми повинні розуміти, що питання розширення ЄС – складний консенсус всіх держав. Як ви знаєте, є окремі питання між державами-членами та кандидатами. Наприклад, нинішня суперечка між Болгарією та Північною Македонією щодо історичної спадщини. У цій ситуації нам потрібно розуміти, що протягом перемовин доведеться шукати спільний знаменник і з Будапештом в галузі прав національних меншин, і з Варшавою щодо історичної спадщини, і з прискіпливим Копенгагеном в антикорупційних заходах та протидії відмиванню коштів.

До теми Вимоги ЄС Україна планує виконати до кінця 2022 року

Загалом переговори мають такий вигляд: ЄС надає рекомендації, а потім перевіряє, наскільки ретельно вони були виконані. Ситуація, коли Україна, посилаючись на війну або складний повоєнний економічний стан, одні вимоги погоджується виконати, а інші вважає для себе неприйнятними – не спрацює. Лише від нас залежить, наскільки швидко і рішуче ми підемо дорогою реформи.

Чому Європа не може зараз прийняти Україну в ЄС?

Україна має усвідомити, що жодного "негайного" вступу до ЄС не може відбутися.

Європейський світогляд це не лише високий рівень життя, захист особистості і рівність можливостей, це, насамперед, повага до процедури. З позиції ключових країн ЄС зрозуміло, що робити виключень на етапі переговорів для України ніхто не стане.

Насправді швидкість приєднання окремої країни до Європейського Союзу визначається не лише інтенсивністю проведення євроінтеграційних реформ. Важливою складовою є політична воля членів ЄС та їхнє бажання прийняти до Союзу певну державу чи продовжувати політику розширення.

Показовим є вищезгаданий кейс Північної Македонії. Вона подала заявку на членство у 2004 році, проте переговори досі не почалися: до лютого 2019 року їх блокувала Греція через назву держави, а з 2020 року своє вето на переговори зі Скоп'є наклала Болгарія через історичні та культурні суперечки.

На сьогодні, більшість держав Східної та Центральної Європи підтримують швидке приєднання України до ЄС, тоді як географічно більш віддалені від нас країни виступають за традиційну процедуру вступу.

Нещодавні заяви європейських політиків не відображають реальну готовність України до членства, а радше їхнє бажання прийняти Україну з врахуванням власних національних інтересів. З високих кабінетів Відня і Берліну звучить невдоволення тим, що Україна намагається обігнати у русі до ЄС країни Західних Балкан.

Врівноважити всі ці візії та привести побажання країн ЄС до єдиного підходу з країнами-кандидатами покликана робота Єврокомісії.

Російська загроза та інші "фобії"

Західноєвропейські країни відверто занепокоєні тим, що приєднання України до ЄС може спровокувати подальшу агресію Росії, відзначаючи, що відповідно до пункту "взаємодопомога" ст. 42 Договору про ЄС, держави-члени повинні надавати допомогу всіма можливими засобами країні-члену в разі збройної агресії.

На мій погляд, подібні "фобії" можна легко зняти з повістки шляхом застосування у перехідних положеннях майбутнього Договору про приєднання України до ЄС положення, що спільна політика безпеки ЄС і обов'язки взаємодопомоги згідно ст. 42 Договору про ЄС поширюється виключно на територію України, що підконтрольна уряду на дату вступу.

Є також об'єктивна реальність – деякі країни вважають, що вступ до ЄС держави з економікою, яка дуже сильно постраждала до війни дестабілізує економічну ситуацію всього Союзу.

На приєднання України до ЄС впливатимуть і суб'єктивні фактори, як от сама здатність об'єднання розширюватися. Певні країни-скептики, включно з Францією та Нідерландами, взагалі проти подальшого розширення ЄС, а, натомість, наполягають на реформуванні організації і поглибленні зв'язків між чинними членами.

Так, в жовтні минулого року відбувся саміт ЄС – Західні Балкани, на якому європейські лідери наголосили на важливості забезпечувати можливість Союзу приймати нових членів. Чи здатний ЄС зробити наступний крок, побачимо в найближчому майбутньому – адже, напередодні розгляду питання кандидатського статусу для України, 23-24 червня, знову заплановано саміт ЄС – Західні Балкани.

Як би там не було, подальше розширення ЄС без введення принципу кваліфікованої більшості при ухваленні ключових рішень, є малоймовірним.