Ми вже осатаніли і втратили голову від своїх постійних протестних та революційних тем

Громадянське суспільство – це та частина народу, яка свідомо жертвує собою, своїм попереднім звичним і нормальним життям заради побудови успішної, повноцінної країни.

Читайте також: Час у війні працює тільки на тих, хто хоче воювати – і це не українці

Заради забезпечення у сьогоденні і майбутньому нормального достойного життя іншій, значно більш чисельній, частині індеферентного народу. Ми вже настільки осатаніли і втратили голову від своїх постійних протестних та революційних тем, які не припиняються тепер, здається, просто ніколи, що із захватом та ейфорією спостерігаємо за заворушеннями не тільки у сусідніх країнах, а й в усьому Світі, за тисячі кілометрів від нас.

Там, де ми ніколи не були, скоріш за все ніколи не будемо і, що найголовніше, в принципі зовсім і не збираємось, не плануємо побувати.

За останнє десятиріччя українське суспільство стало не просто надто політизованим. Цілі тисячі і десятки тисяч людей були буквально вирвані буремними подіями останніх років зі свого колишнього, тепер вже давно забутого звичного, буденного життя.

Цими людьми є учасники бойових дій, журналісти, так звані активісти, яким би заплямованим це слово не сприймалося зараз, у 2018 році.

Ці люди – це, власне, ми з вами. Ті, що створюють події, приймають у них участь, висвітлюють, або хоча б постійно спостерігають за ними.

Читайте також: В українців розвивається масовий хронічний мазохізм: мирні протести ніколи не бувають мирними