Світова столиця моди на короткий час перетвориться на дипломатичну столицю та прийме саміт "Азія-Європа" (АСЕМ) 16-17 жовтня, де український президент проведе низку зустрічей поза саммітом.

Наразі невідомо, у якому форматі відбудеться українсько-російська зустріч. Або президенти України та Російської Федерації будуть спілкуватися сам на сам, або буде у чотирьохсторонньому форматі "нормандської четвірки": голів держав України, Росії, Франції і канцлера Німеччини.


Наш формат

Формат "нормандської четвірки" вигідніший саме для України, оскільки Німеччина і Франція залишаються головними опонентами Росії щодо українських питань, а також ці країни є двигунами європейських санкцій проти Кремля.

У цьому форматі Путін опиниться під тиском одразу трьох країн, які будуть спонукати російського президента до гарантування дотримання домовленостей, що були узгоджені раніше – у Мінську, а саме узгодити графік реалізації "мінського протоколу".

І, безперечно, глави цих держав закликатимуть Росію взяти на себе нові зобов’язання щодо врегулювання ситуації на сході України.

США та ЄС бачать, що проросійські бойовики не припиняють атакувати позиції українських сил у зоні АТО, незважаючи на підписане перемир’я, а тому розуміють, що Мінські домовленості потребують конкретизації щодо часу їхнього втілення.


Не наш формат

Для Росії чотирьохсторонній формат є невигідним і дипломатично важким. Якщо на такому форматі наполягатимуть європейці, то дуже ймовірно, що він відбудеться. Проте за такої ситуації, Кремль займе позицію глухої оборони та буде ігнорувати розширення мінських домовленостей.

Певним успіхом для Росії у Мілані буде відсікання європейських країн від діалогу з Києвом. Путін спробує нав’язати Україні сценарій з визнанням сепаратистських виборів на Донбасі та підготувати грунт для повного відчуження цієї території від України.

Однак, європейське панування на зустрічі буде більш ніж переконливим, і з досягненням високих результатів в Італії у російської сторони виникнуть великі труднощі.


Путін у Мілані

В липні поточного року, з впровадженням санкцій проти Росії, Путін висловлював не безпідставну надію, що головування Італії в ЄС позитивно вплине на стосунки Росії та Євросоюзу.

Така надія мала цілком конкретні обличчя. Одне з яких — міністр закордонних справ Італії Федеріка Магеріні, яка у серпні отримала портфель верховного представника ЄС із закордонних справ. Магеріні звинувачували у симпатіях до Кремля та вважали лояльною до політики російського президента.

Але після появи інформації про її нове призначення, Магеріні змінює риторику у бік антипутінської, ближче до її майбутнього нового керівника поляка Дональда Туска, що має з першого грудня зайняти посаду голови Європейської Ради.

У першій заяві на новій посаді Магеріні зазначила, що Росія після підтримки сепаратистів в Україні більше не є стратегічним партнером ЄС.

Магеріні також вважає, що відносини України та Росії найближчим часом мають будуватися на впровадженні та розширення мінської угоди. Отже ставка Путіна на Італію не може виправдатись. Консолідована позиція головних країн-членів ЄС не залишає російському лідерові і найменшого шансу на успіх.

Невигідна у всіх аспектах позиція російської сторони на самміті у Мілані відкриває вікно можливостей для української сторони, яка може скористатись цією ситуацією та, наприклад, "вибити" вигідний контракт із російським Газпромом.


Дмитро БОБРИЦЬКИЙ