Душевний порив
Варіант перший, бажаний етично – ми спостерігали раптовий злет людської душі. Солдат Гельмут, що стріляє в катів радистки Кет. Слуга герцога Корнуельського, який вступається за старого Глостера. Редактор "Першого каналу", який відчув, що не може більше брехати і мовчати.
Читайте також "Хороші росіяни" демонструють не каяття, а спроби зняти з себе відповідальність
Таке трапляється, і по-людськи я дуже хочу вірити саме у цей, людський варіант.
Але не виключено й іншого варіанта: це історія політична.
Спецоперація
Свій некороткий текст редактор Марина Овсяннікова говорила, здається, телесуфлером. Формулювання цього тексту були формулюваннями винятково ясними, з деякою кількістю дуже точних політичних меседжів: скажімо, про вину у тому, що відбувається, лише Путіна…
Якщо це так, і ми маємо справу із цим другим варіантом, мені дали надію політично.
Запеклий внутрішньокремлівський дарвінізм (бо хтось із цих негідників у найближчий історичний час виживе і виявиться "лібералом", а хтось стане тушею серед савани) виходить назовні, а значить, у Росії підвищуються шанси на цинічний, але швидкий вихід із смертельного глухого кута, який її загнав Путін.
Якщо ж тут немає жодних пружин і таємниць, і те, що сталося, було просто зустріччю в прямому ефірі добра і зла, моральним злетом однієї людини, редактора Марини Овсяннікової, – я захоплений і зворушений. І прошу у неї вибачення за свій збочений розум.
У будь-якому випадку, ми повинні боротися за те, щоб вона залишилася на свободі, і це - ясна точка консолідації та докладання зусиль. А решта проясниться, я думаю, найближчим часом.
Проникливі історії постраждалих у війні – дивіться відео