Таку думку в коментарі "24" озвучила голова "Юридичної Сотні" Леся Василенко.
Окрім того, сьогодні система базується виключно на пільгах. Частина пільг – пережитки минулого, які перестали діяти тоді, коли відмерли старі радянські інституції.
Читайте також: Чому ветерани АТО не можуть отримати посвідчення інваліда, а чиновники ним спекулюють
"Соціальний захист полягає в тому, що ветеран просить у держави надавати матеріальні блага, які насправді є мізером. А за великим рахунком пільгове забезпечення не вирішує питань", – говорить юрист.
Справа в тім, що в законі майже не прописаний механізм, щоб людина мала належну підтримку щодо працевлаштування та підвищення професійних кваліфікацій після служби в армії. Адаптації досвіду, отриманого на військовій службі до цивільних професій, теж не проводиться.
Немає жодної норми, яка б урегульовувала адаптацію разом з ветеранами їх родин. Бо коли чоловік після чотирьох або навіть одного року перебування на війні повертається додому, діти бояться підійти до батька, а дружини часом не знають, як заговорити з чоловіками… Тому родину треба так само готувати до повернення, а держава повинна витрачати на це певні кошти. Але в законодавстві це жодним чином не прописано,
– коментує Василенко.
Акцент має бути не на "дай щось матеріальне і відкупись", а на підготовці суспільства і самих ветеранів до ролі, яку ті займатимуть після повернення, зазначає юрист. А вона є дуже відповідальною, бо ветерани – амбасадори армії.
"Військовозобов'язані, які вирішують, чи підписувати контракт, а чи "линяти" від мобілізації, дивляться насамперед на те, яким чином суспільство ставиться до військовослужбовців. Якщо ветерани кажуть, що після служби їх суспільство ігнорує, а сім'я розпалась і роботи немає… То хто захоче йти в армію, щоб бути викинутим напризволяще?" – додає юрист.
Читайте також: Пікет під Верховною Радою: чи визнають добровольців учасниками бойових дій