Детальніше про перші жахливі дні повномасштабної війни у Маріуполі 24 Каналу розповіли волонтер, блогер, президент Маріупольського телебачення Микола Осиченко та голова Маріупольської районної ради Вадим Пікуз.

Цікаво "Ми ще колись побачимось?" Історія Ольги, яка бореться за повернення чоловіка з полону й з раком

Про найбільший страх

2 березня 2022 року, коли Росія розбомбила основну електропідстанцію у місті, ефір Маріупольського телебачення закінчився назавжди. Вода, електрика, опалення зникли в українському Маріуполі назавжди. Тоді місцеві зрозуміли, що ситуація не схожа на 2014 рік. На той момент місто вже було в облозі.

Ми чекали, що до нас хтось підійде з "великої землі". З 2-го березня місто почало поринати в кам'яний вік. Я пив кип'ячену воду з системи опалення. Там була "дічь",
– сказав блогер.

І додав, що якби знову потрапив у Маріуполь та в нього був вибір "виїхати чи лишитися", він обрав би другий варіант. Чоловік врятував декілька життів, за його словами, це найліпше, що він робив за все своє життя.

"Найбільший страх був тоді та іноді є зараз, що ми з родиною не загинемо разом. Я розумів чітко: якщо загину я – вони не виживуть, якщо загинуть вони – мені жити ні до чого. Коли їздив містом, то дуже боявся загинути, й не тому, що мені себе шкода. Я не міг уявити, що буде з ними. У мене не було навіть тоді думки, що ми виживемо. Там було пекло", – наголосив Микола Осиченко.

Як виїжджали з Маріуполя

15 березня сім'я Осиченка та ще 2,5 тисячі автівок виїхали з Маріуполя. Вони пересувалися великим караваном. Майже на кожному кроці були розбиті та прострелені автомобілі з надписами "дети". Тоді маріупольці ще не знали, що це для росіян нічого не вартує. Адже виїхали з міста за день до удару по Маріупольському драмтеатру, у підвалах якого загинули десятки людей, зокрема діток.

"До війни я долітав на тачці з Маріка до Запоріжжя за 2 – 2,5 години. Ми виїхали о 9 ранку з нашого будинку та заїхали у Запоріжжя десь близько опівночі. Більш як 20 блокпостів окупантів. На кожному з них я прощався з життям. Якби в них тоді був доступ до інтернету й вони побачили мої відеоблоги, у яких я розповідав про те, що у нас коїться, далі б я вже не їхав. Але, дякувати Богу, все обійшлося", – зауважив блогер.

Родині вдалося покинути Маріуполь, бо поширилися чутки, що хтось із місцевих зміг виїхати 14 березня та ніби дістався до Запоріжжя. За день до того, 13 березня, під їхній будинок російський літак випустив 3 ракети "НУРС". Вибило вікна та двері, а температура у березні вночі могла сягати до 14 градусів морозу. Тоді Микола Осиченко зрозумів, що потрібно виїжджати – потроху закінчувалися запаси їжі та води. І добре, що виїхав, бо вже 19 березня окупанти шукали чоловіка як "керівника нацистського телеканалу".

Як обшукували на блокпостах

У перші дні повномасштабної війни Вадим Пікуз, бувши заступником голови Маріупольського району, добровольцем доєднався до складу зведеного загону національної поліції Донецької області. На той момент ситуація у місті була контрольованою завдяки нашим військовим, які були спроможними обороняти місто, хоча навала була з усіх боків.

Ми не були готові, що із Заходу (Запорізької області – 24 Канал) до нас прийде армія. Ті хлопці, які боронили місто – справжні леви та титани, вони це довели всьому світу. Вони тримали геройську оборону і навіть коли вже почалися бої в місті та поліціянти вступали в бої, наші хлопці до останнього тримали кожний квадрат нашого міста. Я дякую цим хлопцям за їхню сміливість та вчинки,
– сказав Пікуз.

Він та інші кілька чоловіків ухвалили рішення про виїзд з Маріуполя, коли не залишилося автівок, щоб переміщуватися та допомагати людям. Тому 20 березня рушили з міста та дісталися до Запоріжжя за 8 годин. Перед від'їздом вони перевдяглися у звичайний одяг, взяли рідних та деякі речі. Поки добралися, здолали 27 блокпостів. На деяких їх висаджували з машин, змушували роздягатися, шукали сліди від зброї та татуювання.

"Намагалися нас, як кажуть, вивести на чисту воду – хто ми такі. Ми трималися до останнього. У кожного була своя легенда, якої ми дотримувалися. Завдяки цьому змогли все-таки виїхати і добратися до Запоріжжя. Виїхали з Маріуполя близько 10-ї ранку. У Василівці були десь о 18 – 19 годині. Нас довго не пропускали й потім вже близько 23-ї ночі ми заїхали в Запоріжжя", – розповів Вадим Пікуз.

Про захисників Маріуполя: останні новини

  • Наявними у ЗСУ силами Маріуполь неможливо було врятувати від російської окупації, оскільки сили ворога переважали в кілька разів. За словами командувача Сухопутних військ ЗСУ Олександра Павлюка, перевага противника була десь 1 до 7, а то й до 10.
  • Український прикордонник із позивним "Смурф", який захищав Маріуполь і повернувся з полону, вже отримав посвідчення учасника бойових дій. Напередодні 5 січня військовий опублікував пост в інстаграмі, у якому заявив, що навіть через рік після звільнення з російського полону він не отримав посвідчення УБД.
  • Оборонці Маріуполя, відрізані від зовнішнього світу в травні 2022 року, змушені були виживати в умовах дефіциту медичних засобів та продовольства. Навіть мурахи ставали частиною невеличкого арсеналу "медичних засобів", які використовувалися для боротьби з інфекціями.